Баклицький Вудон Іванович: відмінності між версіями

Найбільше він цінував у людині креативний початок, вважаючи його божественним. Сам він був щасливий тим, що Бог дав йому такий дарунок. Усе, до чого торкався В.Баклицький, він хотів достворити. Брав шматок дерева, один-два рухи ножем, і виходило обличчя, звір чи квітка. Зі звичайного кругляка міг зробити камею. Навіть своє улюблене місто Київ боготворив за …недосконалість, «ескізність», яке хотілося довести до досконалості, добудувати, дописати олією.

Слово «художник» писав із великої букви. Інколи підписував картину: «Художник В.Баклицький», начебто була необхідність зайвий раз, як заклинання, вимовити це магічне слово, і вкотре утвердити себе в цій якості. Цілісність поглядів, висока енергетичність його полотен приваблювали до нього учнів і послідовників. У його майстерні сформувалася плеяда художників, які нині живуть у різних країнах. Учнями та послідовниками були В.Вайсберг, В.Биков, Л.Колодницький, І.Лоренс та інші.<br/>

 

Незадовго до смерті так описав свій доробок: 2500 робіт (з яких бл. 700 написано олією, інші&nbsp;— акварель, темпера та авторські техніки), 100 робіт&nbsp;— карбування, 100&nbsp;— кераміка, бл. 80 робіт&nbsp;— різьблення по дереву.