Шуба Михайло Федорович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 17:
| Посада = завідувач відділу, завідувач кафедри біофізики, президент [[Українське біофізичне товариство|Українського біофізичного товариства]]
| відомий завдяки = фізіологія і біофізика гладеньких м'язів
| звання = [[професор]], [[академік]] [[НАН України]]
| ступінь = [[доктор медичних наук]]
| керівник = [[Воронцов Данило Семенович]]
| учні = [[Жолос Олександр Вікторович|Олександр Жолос]], [[Соловйов Анатолій Іванович|Анатолій Соловйов]]
Рядок 48:
У [[1967]] році Шуба захистив докторську дисертацію на тему «Електрофізіологічні властивості гладеньких м'язів», після чого був обраний керівником відділу біофізики кровообігу. У відділі одразу створилося 2 групи: з біофізики гладеньких м'язів судин і з [[гемодинаміка|гемодинаміки]] та кардіодинаміки.<ref name=moib/> Таке співіснування продовжувалося недовго, і вже 1969 року за ініціативи Михайла Шуби було створено окремий відділ нервово-м'язової фізіології, який він і очолював до кінця життя. Завдяки допомозі директора Інституту фізіології [[Костюк Платон Григорович|Платона Костюка]] новостворений відділ налагодив багаторічне співробітництво з {{нп5|Інститутом біоорганічної хімії імені М.М. Шемякіна і Ю.О. Овчиннікова РАН|Інститутом біоорганічної хімії ім. М.М. Шемякіна АН СРСР|ru|Институт биоорганической химии имени М. М. Шемякина и Ю. А. Овчинникова РАН}}, що дозволило його співробітникам мати постійне надхоження нових біологічно активних сполук: блокаторів і активаторів роботи м'язів.<ref name=vlad/>
У [[1967]] і [[1968]] роках Шуба їздив автомобілем до [[Югославія|Югославії]] на запрошення колеги Властимира Савича, який до того працював у київській лабораторії.
Роботи відділу Шуби з блокування синаптичної передачі активною речовиною з [[Бджолина отрута|отрути бджоли]] були помічені за кордоном СРСР. У [[1973]]-[[1974]] роках Михайло Федорович на запрошення британської дослідниці і відомого фахівця з м'язової фізіології {{нп5|Едіт Бюльбрінг|Едіт Бюльбрінг||Edith Bülbring}} впродовж року працював в [[Оксфордський університет|Оксфордському університеті]] в [[Англія|Англії]]. Дозвіл на відрядження у капіталістичну країну сину куркуля знову довелося здобувати з перешкодами, у цьому допоміг знову академік Костюк. Про відрядження Шуби статтю надрукував радянський журнал «Огонёк».▼
[[1970]] року в родині Шубів народилася друга дитина - донька Леся.
▲Роботи відділу Шуби з блокування синаптичної передачі активною речовиною з [[Бджолина отрута|отрути бджоли]] були помічені за кордоном СРСР. У [[1973]]-[[1974]] роках Михайло Федорович на запрошення британської дослідниці і відомого фахівця з м'язової фізіології {{нп5|Едіт Бюльбрінг|Едіт Бюльбрінг||Edith Bülbring}} впродовж року працював в [[Оксфордський університет|Оксфордському університеті]] в [[Англія|Англії]]. Дозвіл на відрядження у капіталістичну країну сину куркуля знову довелося здобувати з перешкодами, у цьому допоміг знову академік Костюк. Про відрядження Шуби статтю надрукував радянський журнал «[[Огонёк]]».
Після повернення з Британії Михайло Федорович поставив задачу перетворити свій відділ на один зі світових центрів дослідження гладеньких м'язів. Для цього він організував і провівя у Києві міжнародний симпозіум. У 1974 році в СРСР вперше зібралися всі найвизначніші дослідники гладенької мускулатури на симпозіумі «Фізіологія гладеньких м'язів». Збірник доповідей цієї конференції був виданий за редаккцією Едіт Бюлбрінг і Михайла Шуби і став підсумком 30 років дослідження гладеньких м'язів<ref>Physiology of smooth muscles. Ed. by Edith Bulbring and M.F. Shuba. Raven Press, New York, 1976</ref>. Уже в незалежній Україні Шуба провів другий міжнародний форум «Фізіологія і біофізика гладеньких м'язів» 2003го року, що співпав із 75-річчям вченого.<ref name=magu/>
У [[1977]] році після важкої хвороби померла перша дружина Михайла Шуби Єлизавета. Пізніше він одружився зі своєю другою дружиною - Тамарою.
=== Викладач і громадянин (1984-1995) ===▼
Упродовж багатьох років читав курси лекцій з біофізики в [[Київський університет|Київському національному університеті імені Тараса Шевченка]]. З 1984 по 1995 рік був завідувачем кафедри біофізики.<ref name=miro/>▼
У [[1990]] році читав лекції у [[Нью-Йоркський університет|Нью–Йоркському університеті]].▼
▲Упродовж багатьох років читав курси лекцій з біофізики в [[Київський університет|Київському національному університеті імені Тараса Шевченка]]. З 1984 по 1995 рік був запрошений і обраний завідувачем кафедри біофізики.<ref name=miro/> Під час роботи в Університеті став засновником «клубу професорів», який був неформальним об'єднанням старших викладачів.
Наприкінці 1980-х став засновником і першим головою інститутської організації [[Просвіта|Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка «Просвіта»]].
=== У незалежній Україні (1995-2007) ===▼
▲У [[1990]] році читав лекції у [[Нью-Йоркський університет|Нью–Йоркському університеті]]. 18 травня того ж року обраний академіком НАН України за спеціальністю «біофізика».
=== Сім'я ===▼
Перша дружина Михайла Шуби Єлизавета раптово померла 1977 року. Від неї залишилися син і донька. Син - [[Шуба Ярослав Михайлович|Ярослав]], став професором, доктором біологічних наук, спеціалістом із біофізики іонних каналів. Донька Леся закінчила медичний інститут, працює лікарем у лікарні міста [[Галіфакс]], [[Канада]].▼
Михайло Шуба був одним з організаторів та був обраний першим президентом Українського біофізичного товариства, яке очолював з 1993 до 1998 року. У 1990х роках здійснював наукові візити до [[США]] (1994) і [[Бразилії|Бразилії]]. Продовжував співробітництво із британськими біофізиками, що дозволило отримати спільні гранти, зокрема придбати у відділ [[конфокальний мікроскоп]].
[[Файл:Могила Михайла Шуби.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Могила Михайла Шуби]]
Михайло Шуба помер [[21 березня]] [[2007]] року. Похований в [[Київ|Києві]] на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка № 33).
▲
== Наукова діяльність ==
Автор більш як трьох сотень наукових статей, монографій, підручників та методичних рекомендацій. Був учасником і керівником багатьох міжнародних симпозіумів, конференцій, семінарів у [[ФРН]], [[Голландія|Голландії]], [[Англія|Англії]], [[США]], [[Чехословаччина|Чехословаччині]] та інших країнах світу.
Вперше у світі показав, що окремі міоцити гладеньких м'язів пов'язані між собою електрично контактами з низьким [[електричний опір|опором]]. Пізніше було підтверджено, що міоцити утворюють електричний [[синцитій]]. Створив оригінальну концепцію природи судинного тонусу — основи формування кров'яного тиску.
Вперше у світі співробітники Шуби описали кальцієві струми в мембрані гладеньком'язових клітин.<ref name=vlad/>
Вперше описав дію блокатору [[калієві канали|калієвих каналів]] [[апамін]]у на [[синапс|синаптичну передачу]] у гладеньких м'язах шлунково-кишкового тракту. Під його керівництвом були проведені роботи з вияснення ролі [[депо кальцію|кальцієвого депо]] [[ендоплазматичний ретикулум|ендоплазматичного ретикулуму]], [[мускариновий ацетилхоліновий рецептор|мускаринових холінорецеторів]] у міоцитах.<ref name=magu/>
| |||