Анна Федорівна: відмінності між версіями

| Діти = ''у шлюбі:'' немає <br />''позашлюбні:'' <br />Эдуард-Эдгар Левенфельс <br />Луїза -&nbsp;— Хільда -&nbsp;— Агнеса д'Обер

'''Ганна Федорівна''' (уроджена принцеса '''Юліана -&nbsp;— Генріетта -&nbsp;— Ульріка Саксен -&nbsp;— Кобург -&nbsp;— Заальфельдська'''; [[23 вересня]] [[1781]], [[Кобург]] &nbsp;— [[15 серпня]] [[1860]], маєток [[:de:Elfenau|Эльфенау]] (нині у межах [[Берн]]а), [[Швейцарія]]) &nbsp;— [[Велика княгиня]], дружина [[цесаревич]]а великого князя [[Костянтин Павлович|Костянтина Павловича]]. Була третьою донькою [[Франц, герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський|Франца Фридріха Антона]], герцога Саксен-Кобург-Саальфельд та [[Августа-Кароліна Рейсс цу Эберсдорф|Августи-Кароліни]] [[Рейсс фон Эберсдорф]] (1757—18311757–1831). [[Леопольд I (король Бельгії)|Леопольд I]], король Бельгії був її братом, а королева [[Вікторія (королева Великобританії)|Вікторія]] та [[Фернанду II|Фердинанд II Португальський]] &nbsp;— її небожами.

Юліана -&nbsp;— Генріетта -&nbsp;— Ульріка народилася в багатодітній родині герцога [[ Франц , герцог Саксен -— Кобург -— Заальфельдський | Франца Фрідріха Антона ]] і була третьою дитиною з десяти. Самого герцога Франца знали як вельми освічену людину, він захоплювався ботанікою і астрономією. Його дружина, Августа- Кароліна -&nbsp;— Софія, уроджена графиня Рейсс- Еберсдорф, відрізнялася розумом та енергійним характером. Усі діти герцогського подружжя отримали гарне виховання.

Одруживши старшого онука [[Олександр I|Олександра]], Катерина II незабаром взялася влаштовувати долю молодшого [[Костянтин Павлович|Костянтина]], хоча той ще був підлітком, &nbsp;— йому тільки-но виповнилося чотирнадцять років. Імператриця не без гордощів говорила про юного великого князя, що він є завидною партією для багатьох нарчених Європи, адже Костянтин був наступним за Олександром спадкоємцем могутньої імперії. Ще до початку пошуків несподівано надійшла пропозиція від королівського двору до [[Неаполь|Неаполя]]. Король Обох Сицилій [[Фердинанд I (король Обох Сицилій)|Фердинанд I]] та його дружина [[Марія Кароліна Австрійська]] (сестра королеви Франції [[Марія Антуанетта|Марії-Антуанетти]]) висловили бажання віддати за великого князя Костянтина одну з багатьох своїх доньок. Катерина відреагувала на таку пропозицію навідріз негативно. У [[1793 рік]]оці імператриця писала про неаполітанський двір, якому «досить недоречно забажалося нагородити нас одним зі своїх виродків».

У [[1795 рік]]оці з таємною місією правлячими дворами Європи вирушає генерал [[Будберг, Андрій Яковлевич|Андрій Яковлевич Будберг]]. З величезного списку наречених він повинен був особисто відібрати кандидаток в наречені великого князя Костянтина. Дорогою генерал захворів і змушений був зупинитися в [[Кобург]]зі, де він звернувся до знайомого лікаря барона Христиану-Фридріху Штокмару, який, дізнавшись мету візиту генерала, порадив звернути увагу на кобургських принцес &nbsp;— доньок герцога [[Саксен-Кобург-Заальфельд]]ського [[Франц (герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський)|Франца]]. Будберг далі нікуди не поїхав та повідомив [[Санкт-Петербург|Петербург]], що бажане знайдено.

Після невеликої перевірки Катерина II дала згоду. Імператриця надала дозвіл Будбергу «" розкрити карти »" перед герцогинею [[ Августа-Кароліна Рейсс цу Еберсдорф | Августою ]]. Як тільки та дізналася, що одна з її доньок може стати дружиною російського великого князя, то була у захваті : вона розуміла всю користь від цього шлюбу для маленького герцогства. Однак у Європі були й інші думки. Наприклад, [[ Массон де Бламон, Шарль-Франсуа Філібер | Массон ]] (який сам приїхав до Росії на заробітки, прослужив 10 років і поїхав, лише опинившись в немилості в імператора Павла) у своїх спогадах «Секретні записки про Росію» писав про незавидну роль німецьких наречених:{{ початок цитати }}Юні і зворушливі жертви, яких Німеччина посилає в данину Росії, як колись Греція посилала своїх дівчат на поталу Мінотавру ...… Ця помпа, що вас оточує, ці багатства, якими вас покривають, не ваші ...… Звичайно, ваш жереб гідний сліз тих, хто вам заздрить ...… {{ кінець цитати | джерело = }}

На запрошення російського двору Юліана зі своїми старшими сестрами [[ Софія Саксен-Кобург-Заальфельдська | Софією ]] (1778-18351778–1835) і [[ Антуанетта Саксен-Кобург-Заальфельдська | Антуанеттою ]] (1779-18241779–1824) і матір'ю прибула до Петербург [[6 жовтня]] [[ 1795 ]] а, де була обрана [[ Катерина II | Катериною II]] за дружину Костянтину. Імператриця писала: « Спадкоємиця принцеса Саксен-Кобурзька прекрасна, гідна поваги жінка, доньки у неї гарненькі. Шкода, що наш наречений повинен вибрати тільки одну, добре б залишити всіх трьох. Але, здається наш [[ Паріс ]] віддасть яблуко молодшій: ось побачите, що він віддасть перевагу Юлії ...… а й справді, пустунка Юлія краще за всіх». Хоча [[ Чарторийський, Адам Єжи | Адам Чарторийський ]] писав у своїх «Спогадах» :

{{ початок цитати }}Йому був наданий імператрицею наказ одружитися на одній із принцес, до того ж йому був наданий лише вибір майбутньої дружини. {{ Кінець цитати | джерело = }} Підтверджує це і графиня [[ Головіна, Варвара Миколаївна | В. &nbsp;Н. &nbsp;Головіна ]] :{{ початок цитати }} Через три тижні примусили великого князя Костянтина зробити вибір. Мені здається, що він не бажав одружуватися. {{ Кінець цитати | джерело = }} [[2 лютого]] [[ 1796 ]] Юліана -&nbsp;— Генріетта прийняла православ'я і стала зватися великою княжною Ганною Федорівною. Весілля відбулося [[26 лютого]] [[ 1796 ]]. Нареченій ще не було п'ятнадцяти років, а нареченому -&nbsp;— шістнадцяти.

Шлюб був невдалим. Пристрасть Костянтина Павловича до всього військового та непередбачуваність його поведінки відбилися на принцесі. Його ніжність змінювалася грубістю і образливою поведінкою щодо юної дружини. Наприклад, одного разу він посадив Ганну Федорівну в одну з величезних ваз в Мармуровому палаці і почав стріляти по них. Терпіти характер чоловіка, його зухвалі витівки принцесі ставало все важче. Не могла розраховувати вона і на підтримку імператора [[ Павло I | Павла ]], адже її вибрала настільки зненавиджена ним мати. Тим часом дорослішаючи, Ганна Федорівна ставала все привабливішою, і в суспільстві її звали «вечірньої зіркою». Великий князь Костянтин почав її ревнувати, навіть до брата [[Олександр I | Олександра ]]. Він забороняв їй виходити з кімнат, а, якщо вона виходила, то він з’являвсяз'являвся та відводив її назад. Графиня В. &nbsp;Н. &nbsp;Головіна згадувала: «"Ганні Федорівні важко жилося від нестерпного характеру, якого ніхто не міг приборкати . Його грубі витівки, відсутність будь-якого такту перетворювали подружнє життя на справжню каторгу, і скромна Ганна Федорівна потребувала дружбі з [[ Єлизавета Олексіївна ( імператриця ) | Єлизаветою ]] , вміла залагоджувати часті негаразди подружжя ...… »"

Три роки потому у 1799 році Ганна Федорівна залишила Росію через лікування і не забажала повертатися. Вона приїхала до рідних в [[ Кобург ]] , але не знайшла в них підтримки, оскільки вони дбали про репутацію родини та фінансове становище Ганни Федорівни і своє власне. З Кобурга вона переїхала лікуватися на води. У цей час у Петербурзі дізналися про її плани. Під тиском імператорської і власної родин Ганна Федорівна була змушена повернутися до Росії. У жовтні [[ 1799 ]] планувалися весілля сестер її чоловіка [[ Олександра Павлівна | Олександри ]] і [[Олена Павлівна (дочка Павла I) | Олени ]] . Велика княгиня зобов'язана була на них бути присутньою.

Лише після вбивства імператора Павла в [[ 1801 ]] у Ганни Федорівни з'явилася можливість здійснити свій план. Незабаром їй повідомили, що важко захворіла герцогиня Августа. Імператор Олександр I, який добре ставився до невістки, дозволив їй відвідати матір, Костянтин Павлович теж не був проти, у нього починався черговий роман. Ганна Федорівна їде в Кобург, більше до Росії вона не повернеться. Майже одразу вона починає вести переговори про розлучення з чоловіком. Костянтин Павлович пише у відповідь на її лист :{{ початок цитати }} Ви пишете, що залишили мене через від’їздвід'їзд до чужих країв тому, що ми не схожі один з одним вдачею, через що ви не можете любити мене. Але покірно прошу вас, для заспокоєння себе і мене в улаштуванні жереба життя нашого, усі ці обставини підтвердити письмово, а також, що окрім цієї інших причин ви не маєте. {{ Кінець цитати | джерело = }}Але у [[ 1803 ]] проти розлучення виступила імператриця Марія Федорівна, яка боялася повторного морганатичного шлюбу Костянтина Павловича і сказала, що розлучення завдасть шкоду репутації великої княгині.

Офіційно шлюб розірвано маніфестом Олександра I {{ OldStyleDate | 20 | березня | 1820 | 8 }} . При цьому її статус ніскільки не постраждав. Ганна Федорівна марно побоювалася несприятливого для себе суспільного резонансу. На ставленні до неї європейського суспільства це не відзначилося, а навпаки, всі співчували їй, що через «" слабке здоров'я »" вона не змогла бути дружиною Костянтина Павловича.

[[Файл : Anna Fjodorovna orosz nagyhercegné.jpg | міні ]]Юліана -&nbsp;— Генріетта -&nbsp;— Ульріка дуже полюбляда музику, і її будинок був одним із центрів музичного життя тієї епохи. На її прийомах , які вона влаштовувала в Ельфенау, бували дипломати з різних країн, що знаходилися в Берні. Постійно зустрічаючись з персонами високого рангу, Ганна Федорівна не могла залишатися недосвіченої у політиці. Але вона не дуже розумілась на ній і не збиралася грати в ній ніякої ролі.

Була матір'ю двох незаконних дітей: сина Едуарда Едгара, народженого 28 жовтня 1808 від дрібного французького дворянина Жюля де Сеньє (хлопчик отримав дворянський титул і прізвище Левенфельс від брата Ганни Федорівни герцога Ернста Саксен-Кобург-Саарфельд декретом від 18 лютого 1818) і дочки Луїзи-Хільди-Агнеси д'Обер, народженої 1812 року від швейцарського професора, хірурга Рудольфа Абрахама де Шиферлі. Щоб уникнути скандалу, дівчинку удочерив французький біженець Жан Франсуа Жозеф д'Обер. Після цього вона придбала маєток Ельфенау на [[ Аре ]] , узявши його назву в якості прізвища і провела там залишок свого життя.

У [[ 1830 ]] її позашлюбний син одружився зі своєю кузиною Берті, позашлюбною дочкою герцога [[ Ернст I ( герцог Саксен-Кобург-Гота ) | Ернста ]] . Це була єдина радість у часи втрат. Вона втратила майже все, що було їй дороге -&nbsp;— мати, доньку (померла восени 1837), двох сестер, відданого друга Шиферлі (помер 3 червня 1837 ), захисника [[Олександр I | Олександра I]], подругу юності [[ Єлизавета Олексіївна ( імператриця ) | Єлизавету ]] ...… Велика княгиня писала, що її дім став «будинком скорботи».

Померла Ганна Федорівна 15 серпня 1860. Труну княгині помістили у склеп під мармуровою плитою, на якій був вибитий напис «" ЮЛІЯ -&nbsp;— АННА »" і дати життя та смерті ( 1781-1860 1781–1860). І нічого більше, що вказувало б на походження принцеси Саксен-Кобурзької та Великої княгині Російської.

Герцогиня Александріна (дружина її племінника [[ Ернст II (герцог Саксен-Кобург-Гота ) | Ернста II]] ) писала:{{початок цитати}} Скорбота, мабуть, буде загальною, бо тітку надзвичайно любили і поважали, оскільки вона багато уваги приділяла благодійності на користь численних бідних та незаможних . {{кінець цитати | джерело =}}

* [[ Орден Святої Катерини ]] 1 ступеня ( 7 жовтня 1795 ) <ref> [ http://www.truten.ru/books/pdf/7/5.pdf Список кавалерам Ордена Святої Катерини ] </ ref >.

* [http://memoirs.ru/files/PGP_RA79_7.rar Августа София Саксен-Заафельд-Кобургская. Письма германской принцессы о русском дворе. 1795 год] / Извлечения // Русский архив, 1869. &nbsp;— Вып. 7. &nbsp;— Стб. 1089—11021089–1102.

* ''Григорян В. Г.'' Романовы. Биографический справочник. &nbsp;— {{М.}}: АСТ, 2007.

* ''[[Пчелов, Евгений Владимирович|Пчелов Е. В.]]'' Романовы. История династии. &nbsp;— {{М.}}: ОЛМА-ПРЕСС, 2004.

* ''Данилова А.'' Судьбы закон печальный. Жены сыновей Павла I. Биографические хроники. &nbsp;— {{М.}}: Эксмо, 2007.

* ''Alville (Alix von Wattenwyl).'' Elfenau. Die Geschichte eines bernischen Landsitzes und seiner Be­wohner. &nbsp;— Bern, 1959.

* ''Alville.'' Des cours princières aux demeures helvétiques. &nbsp;— Lausanne, 1962.