Сербсько-болгарська війна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 20:
 
== Причина війни ==
[[6 вересня]] [[1885]] [[Болгарія]] і напівавтономна провінція [[Османська імперія|Османської імперії]] [[Східна Румелія]] заявили про своє об'єднання в місті [[Пловдив]]. Східна Румелія, населення якої складали переважно етнічні болгари, була штучно створена [[Берлінський конгрес|Берлінським конгресом]] сім років тому. Об'єднання відбулося всупереч волі [[Велика держава|великих держав]], включаючи [[Російська імперія|Росію]]. [[Австро-Угорщина|Австро-Угорська імперія]] в той розширювала свій вплив на [[Балканський півострів|Балканах]] і була особливо незадоволена. Сербія також побоювалась цього, оскільки це могло погіршити позиці Сербії на Балканах. Крім того, правитель Сербії [[Мілан Обренович|Мілан Обренович IV]] був невдоволений, тим що сербські лідери опозиції, такі як [[Нікола Пашич]], який уникнув переслідувань після [[Повстання Тімок]], знайшли притулок у Болгарії.
 
Спокушені обіцянками Австро-Угорщини за надання територіальних надбань у Болгарії (в обмін на поступки в країнах Західних Балкан), Мілан IV оголосив війну Болгарії [[14 листопада]] [[1885]]. Військова стратегія переважно покладалася на раптовість, в той час як Болгарія пересунула більшу частину своїх військ на кордон з Османською імперією, що на південному сході.
 
Приводом стала недавня прикордонна суперечка, відома як "суперечка Брегово". Річка Тімок, яка була кордоном між двома країнами, трохи змінила своє русло з часом. У результаті сербський кордон біля села Брегово з гауптвахтою опинився на болгарському березі річки. Після кількох відмовлених прохань з Болгарії до евакуації гауптвахти, Болгарія вигнала сербські війська за допомогою сили.
 
Конфлікт було використано як сюжет до п'єси [[Бернард Шоу|Бернарда Шоу]] ''"Arms and the Man"''.
Рядок 30:
== Бойові дії ==
 
=== [[Файл:State_Flag_of_Serbia_State Flag of Serbia (1882-1918).svg|border|40px]] Сербія ===
Сербська армія була екіпірована за найостаннішими військовими стандартами. Вона мала на озброєнні чудові гвинтівки, але артилерія залишала бажати кращого. Головна перевага сербів полягала в їхній стрілецькій зброї та у відмінному командному складі, який набув багато досвіду в останніх двох війнах із Туреччиною. Але сучасні гвинтівки були введені в сербській армії всього лише за два роки до початку війни. Багато солдатів іще погано вміли з ними поводитися. Нові гвинтівки вводили в оману сербських офіцерів, які мали ще замало досвіду в поводженні з нововведеною зброєю. Вони віддавали накази своїм солдатам відкривати вогонь на відстань більш ніж 1,5 км. Багато боєприпасів витрачалися даремно. Крім того, боєприпаси були закуплені в кількостях, розрахованих на споживання куль попередніми, набагато старшими і менш скорострільними гвинтівками. Це призвело до того, що незабаром сербським солдатам катастрофічно стало не вистачати патронів. У Сербії було багато внутрішніх проблем, які звели нанівець усі переваги її армії перед супротивником. Також на бойових якостях сербської армії позначилася дивна поведінка сербського короля Мілана IV, який поставив на чолі армії не досвідчених воєначальників, а молодих офіцерів. Крім того, недооцінюючи болгарські збройні сили і побоюючись заколотів своїх громадян проти цієї війни, Мілан IV наказав мобілізувати солдатів лише першого класу піхоти (новачків молодше 30 років). Це була лише половина наявних ресурсів Сербії. При цьому він позбавив сербську армію її ветеранів, які брали участь у війнах проти Туреччини. Мілан IV увів в оману сербських солдатів у своїй декларації до армії. В ній він говорив, що сербські солдати йдуть на допомогу болгарам у війні проти Туреччини. Згодом солдати були здивовані: вони боролися з болгарами, замість того щоб нападати на турків.
 
Рядок 37:
 
=== Битви ===
Безпосередньою причиною війни послужила незначна прикордонна суперечка: річка [[Тімок]] проходила на кордоні між Болгарією і Сербією. Але протягом кількох років річка змінила свою течію. Це призвело до зміни її місця розташування. Сербська прикордонна гауптвахта біля села [[Брегово]] опинилася на болгарському березі. Сербія відхилила кілька запитів Болгарії щодо евакуації сербської гауптвахти. Тоді Болгарія вислала сербські загони силою. Цей конфлікт відомий як «суперечка Брегово».
 
Після цього конфлікту Сербія, підбурювана Австрією, розпочала бойові дії. Після кількох невдалих боїв сербська армія з наступу перейшла до оборони. Остаточно наступ сербської армія був зупинений після [[Битва при Сливниці|Битви при Сливниці]]. Основна частина болгарської армії перейшла від кордону Османської імперії, що на південному сході, до кордону з Сербією на північному-заході для захисту столиці [[Софія (місто)|Софія]]. Після оборонних боїв під Сливницею і [[Відін]]ом (захист останнього був організований [[Атанас Узунов|Атанасом Узуновим]]), Болгарія почала наступ і перенесла бойові дії на сербську територію. Після того, як болгари захопили місто [[Пірот]], Австро-Угорщина попередила Болгарію, що якщо болгарська армія не відступить, то Австрія втрутиться у війну. 28 листопада австрійський посол у [[Белград]]і зажадав від імені австрійського уряду негайно припинити бойові дії. У свою чергу Росія, яка, хоч і не підтримувала Болгарію в цій війні, погрозила Австро-Угорщині, що якщо остання втрутиться у війну, то це для неї матиме великі наслідки. На ґрунті таких заяв виник черговий австро-російський конфлікт на Балканах. Усе це призвело до того, що такі великі держави, як Австро-Угорщина, Росія, Османська імперія і Німеччина (Німеччина таємно від Росії підтримувала дії Австро-Угорщини), опинилися на межі війни.
Рядок 71:
 
[[Категорія:Сербсько-болгарська війна]]
[[Категорія:Війни 19XIX століття]]
[[Категорія:Війни Болгарії]]
[[Категорія:Війни Сербії]]