Війна за незалежність Намібії: відмінності між версіями

У [[1966]] році Міжнародний Суд постановив, що мандат немає жодного правового статусу. Після оголошення Генеральної Асамблеї ООН мандат необоротно припинив свою юридичну силу. <ref name="Encyclopedia of African history" />. У [[1971]] р. Міжнародний Суд ООН підтримав і погодився, що правління Південної Африки на цій території є незаконним, і що Південна Африка повинна піти. У грудні того ж року, загальний страйк робітників показав Південній Африці величезну кількість опір проти системи трудового договору. Це був новий елемент опозиції проти південноафриканського правління. <ref name="Katjavivi">{{cite book|last=Katjavivi|first=Peter H. |title=A History of Resistance in Namibia|pages=67|url=http://books.google.co.za/books?id=PFYhaULYUr4C | isbn=9780852553206 | year=1988 | publisher=James Currey Publishers}}</ref><ref name="Britannica - From resistance to liberation struggle">{{cite web|url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/402283/Namibia/44018/From-resistance-to-liberation-struggle|title=Britannica - From resistance to liberation struggle|accessdate=2009-04-02|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HwehCsRG|archivedate=2013-07-08}}</ref>

У [[1966]] році чисельні бази СВАПО були створені в сусідній [[Замбія|Замбії]]. <ref name="the Polynational War Memorial: Namibian cenotaphs from 1966 and 1989">{{cite web|url=http://www.war-memorial.net/mem_det.asp?ID=210|title=the Polynational War Memorial: Namibian cenotaphs from 1966 and 1989|accessdate=2009-04-02|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HwemLTYh|archivedate=2013-07-08}}</ref>. Повстанці СВАПО почали вторгнення в Південно-Західну Африку у вересні [[1965]] і в березні [[1966]] р., але вони не носили широкомасштабного характеру аж до [[26 серпня]] [[1966]] р., коли відбулися перші великі зіткнення <ref name="PREFACE">{{cite web|url=http://www.geocities.com/sadfbook/911pref.htm|title=PREFACE|accessdate=2009-04-02|deadurl=410|archiveurl=http://web.archive.org/20020220160147/www.geocities.com/sadfbook/911pref.htm|archivedate=2002-02-20}}</ref>. Загони південноафриканської поліції (САП) за підтримки гелікоптерів південноафриканських ВВС (СААФ) вступили в перестрілку із загонами СВАПО. Цей день прийнято вважати початком потім відомої Південно-Африканської прикордонної війни <ref name="PREFACE" />.

Наприкінці [[1966]] р. УНІТА приєдналися до боротьби проти колоніальної влади Португалії в Анголі, яка вже були в конфлікті з Народним рухом за звільнення Анголи ([[МПЛА]]) і Національним фронт звільнення Анголи ([[ФНЛА]]). УНІТА в основному була активна у південній та східній частині [[Ангола|Анголи]], водночас МПЛА і ФНЛА, в основному діяли у північній Анголі. Гелікоптери СААФ були відправлені першими на підтримку португальців проти УНІТА в [[1967]] році. Таким чином, почалася багаторічна інтервенція Південної Африки у громадянську війну в Анголі. <ref name="THE AIRFORCE - THE BORDER WAR">{{cite web|url=http://www.saairforce.co.za/the-airforce/history/saaf/the-border-war|title=THE AIRFORCE - THE BORDER WAR|accessdate=2009-04-02|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HwenSe3m|archivedate=2013-07-08}}</ref><ref name="The SAAF fights 2 African wars">{{cite web|url=http://www.sweety.com/wars.htm|title=The SAAF fights 2 African wars ... and our love is placed on hold|accessdate=2009-04-02|deadurl=404}}</ref>

Південна Африка в основному розгорнула легкоозброєні взводи піхоти, що діяли в боротьбі з повстанськими загонами. За цей час загони SAP та її місцеві одиниці такі, як Південно-Західно-Африканська поліція (SWAPOL), несли на собі основний тягар сухопутних боїв на стороні південноафриканців разом з повітряною підтримкою СААФ. Наприкінці 1960-х був сформований спеціальний поліцейський підрозділ для боротьби з повстанцями (''[[Koevoet]]''). Офіційною назвою підрозділу була Південно-Західно-Африканська протиповстанська поліція ( ''SWAPOLCOIN'') <ref>{{cite book|last=Peter|first=Abbott|coauthors=Helmoed-Romer Heitman and Paul Hannon|title=Modern African Wars (3): South-West Africa|pages=20|url=http://books.google.co.za/books?id=t9Aj997IO9gC | isbn=9781855321229 | year=1991 | publisher=Osprey Publishing}}</ref>.

| isbn=9781868723409}}</ref>. Новий уряд заявив, що надасть незалежність [[Ангола|Анголі]] [[11 листопада]] [[1975]] р. Три ворогуючі антиколоніальні сили відразу ж почали суперництво за контроль над столицею [[Луанда|Луандою]] за підтримки зовнішніх сил. <ref name="Garztecki">{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=jj4J-AXGDaQC|author=Mark Garztecki|page=40|title=Africa South of the Sahara 2004|volume=33|publisher=Europa Publications|isbn=1857431839|year=2004}}</ref>. Першою операцією Південної Африки була операція з забезпечення і охорони стратегічно важливої гідроелектростанції в Руакан-Калак у серпні . <ref name="Garztecki">{{cite book|url=http://books.google.com/books?id=jj4J-AXGDaQC|author=Mark Garztecki|page=40|title=Africa South of the Sahara 2004|volume=33|publisher=Europa Publications|isbn=1857431839|year=2004}}</ref> .<ref>{{cite book|title=Days of the Generals

| isbn=9781868723409}}</ref> 14 жовтня Південна Африка приховано втрутилася під виглядом УНІТА і ФНЛА в операцію "Саванна, <ref name="Garztecki"/> у відповідь, Куба почала операцію з підтримки МПЛА, яка змогла отримати контроль над найважливішими районами країни. Влада коаліційного уряду почала падати до наміченої дати незалежності ([[11 листопада]] [[1975]] р.) Як тільки в Анголі закінчилася війна за незалежність, почалася громадянська війна <ref name="Garztecki"/>.

Перехід до незалежності непевно стартував, оскільки, на відміну від лідера СВАПО Сема Нуйома, що у письмовій формі запевнив генерального секретаря ООН дотримуватися припинення вогню і повернення тільки беззбройних намібійців, стверджував, що близько 2000 озброєних членів Народно-визвольної армії Намібія (PLAN), військового крила СВАПО, перетнули кордон з Анголи в очевидній спробі встановити військову присутність у північній Намібії. ЮНТАГ Марті Ахтісаарі порекомендувала прем'єр-міністру Великобританії [[Тетчер Маргарет |Маргарет Тетчер]], який перебувала у цей час з візитом у Південній Африці допустити обмежений контингент військ ПАР, щоб допомогти Південно-Західно-Африканській поліції (SWAPOL) у відновленні порядку. Послідував період запеклих боїв, в ході яких 375 бійців ПЛАНу були вбиті. На спішно організуваній нараді Об’єднаної моніторингової комісії в заповіднику Маунт Етйо, за Отйваронго було вирішено вести обмежений південноафриканський контингент військ для того, щоб повернути ПЛАН в Анголу. Хоча ця проблема була вирішена, незначні порушення на півночі тривали протягом всього перехідного періоду.

[[Категорія:Війни 20XX століття]]