Спіраміцин: відмінності між версіями

'''Спіраміцин''' - антибіотик з групи [[макролідів]] для перорального і внутрішньовенного застосування. Він є природнім антибіотиком, що отриманий з [[Streptomyces ambofaciens]] і є першим представником 16-членних макролідів.

'''Спіраміцин''' - антибіотик, що діє бактеріостатично, порушуючи синтез білка в клітинах бактерій. Має виражений постантибіотичний ефект. Препарат має широкий спектр антибактеріальної дії. До спіраміцину чутливі такі мікроорганізми: [[стрептококи]], метицилінчутливі [[стафілококи]], [[кампілобактер]], [[Corynebacterium diphthriae]], [[Bordetella pertussis]], ''Branhamella'',''Coxiella'',''Eubacterium'',''Porphyromonas'',[[Actinomyces]], [[нейсерії]], [[хламідії]], [[легіонелли]], [[Ureaplasma]], [[лептоспіра]], [[бліда спірохета]], [[токсоплазма]]. Нечутливими до спіраміцину є метициліностійкі [[стафілококи]], [[Pseudomonas]], [[Nocardia]], ''Enterobacteriacae'',''Acinetobacter''.

Після внутрішньовенного введення препарату максимальна концентрація в крові досягається за годину, після прийому всередину - через 1,5-3 години. Біодоступність при пероральному прийомі значно нижча і складає від 10 до 69%,при внутрішньовенному введенні біодоступність практично 100%.Високі концентрації препарату виявляються в легенях, мигдаликах, пазухах носа, кістках. На 10-й день після закінчення лікування утримуються високі концентрації спіраміцину в нирках, печінці і селезінці, що пов'язано з утворенням при метаболізмі препарату в печінці активних, але хімічно не ідентифікованих метаболітів. Препарат виділяється в грудне молоко, але не проникає в спинномозкову рідину. Концентрації препарату в тканинах організму є вищими, чим у крові. Спіраміцин, як і інші макроліди, проникає і акумулюється в фагоцитах(нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних і альвеолярних макрофагах), концентрація в яких препарату є високою. Ці властивості пояснюють високу активність спіраміцину до внутрішньоклітинних збудників. Період напіввиведення препарату складає 5 год. при внутрішньовенній ін'єкції і 8 год.- при прийомі всередину. Виводиться препарат з організму переважно з жовчю(близько 80%), а також нирками(близько 10%).

Спіраміцин застосовується при інфекціях, що викликані чутливими до нього збудниками, а саме : інфекції ЛОР-органів (синусити, отити, ангіни), інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіти і пневмонії, в тому числі викликані хламідіями, мікоплазмою і легіонеллами), інфекції шкіри (бешиха, абсцеси і флегмони), стоматологічні інфекції, інфекції сечостатевої системи (простатити, уретрити), хламідіоз, сифіліс і гонорея (при непереносимості пеніцилінів), токсоплазмоз (включно з токсоплазмозом у вагітних). Препарат застосовують для профілактики менінгококового менінгіту в осіб, що мали контакт з хворими на менінгіт;а також для профілактики рецидивного ревматизму при непереносимості [[пеніциліну]].

При застосуванні спіраміцину можуть спостерігатись наступні побічні ефекти : алергічні реакції - кропив'янка,свербіж шкіри,висипання на шкірі,ангіоневротичний набряк,анафілактичний шок ;з боку нервової системи - головний біль,запаморочення,транзиторна парестезія,загальна слабість ; з боку травної системи - біль у шлунку,нудота,блювота,діарея,псевдомембранозний коліт,відхилення від норми печінкових проб ;з боку органів кровотворення -гострий гемоліз,васкуліт(в тому числі [[хвороба Шенлейн-Геноха]] і тромбоцитопенія),у хворих з дефіцитом [[глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази]] відмічаються випадки гемолітичної анемії,з боку серцево-судинної системи - подовження інтервалу Q-T на ЕКГ. При внутрішньовенному введенні можливі флебіти і змінив місці введення.

Протипоказами до введення спіраміцину є алергія до даного препарату;період годування грудьми;у пацієнтів,що належать догруп ризику збільшення інтервалу Q-T (спадковий анамнез,прийом препаратів хінідину,аміодарону,соталолу,бепридилу,вінкаміну,[[еритроміцин]]у,нейролептиків,галофрантину,пентамідину,[[моксифлоксацин]]у).

Спіраміцин випускається у вигляді таблеток по 1,5 млн. і 3 млн. МО , а також ліофілізату для ін'єкцій по 1,5 млн. МО.