Чорна (Кам'янець-Подільський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м стильові правлення за допомогою AWB |
|||
Рядок 51:
Село має досить цікаву історію, про що і велась розповідь в експозиції музею, відкритого у 1965 році. Це був перший і найбагатший за експозицією музей, відкритий у районі. Його експозиція налічувала 1140 предметів, багато з яких були унікальними. Вже через два роки музею присвоєно звання "народний". Світлої пам'яті Йосип Францович Павлуцький віддав багато сил, щоб музей зайняв достойне місце серед освітніх закладів села. Після його смерті внаслідок зумисної пожежі згоріла вся експозиція музею. У вогні пожежі згоріли позументи та речі, які належали Андрію Григоровичу Розенбергу - генералу від інфантерії, кавалеру орденів Іоанна Єрусалимського та Андрія Первозванного, учасника італійського та швейцарського походів О.В.Суворова, - його сподвижника, а згодом Головнокомандуючого російськими військами. Після відставки імператор Олександр II дарує йому село Чорну. Тут пройшли останні роки його життя.
Полководець пішов з життя 23 вересня 1814 року, заповідавши "поховати мене на сільському цвинтарі села Чорна, яке стало для мене рідним, і щоб я лежав серед тих людей, яких я знав і яким багато допомагаю за життя". Біля старої Чорнянської церкви (зберігся фундамент) було три могили. Тут лежали генерал від інфантерії, кавалерії і артилерії Андрій Григорович Розенберг, статський радник Василь Григорович Розенберг (помер 25 вересня 1818 року) та дружина останнього.
А потім в селі керівництво вирішило побудувати кафе і чомусь саме на місці згаданого захоронення. Чому ми не думаємо, що співати і танцювати на могилах предків - то є велике святотатство, гріх і глум? Ми повинні знати, що наші нащадки танцюватимуть на наших могилах, бо ми подаємо їм не
Вже не вперше звертаюсь до місцевої влади всіх рівнів села Чорна, громадськості, педагогічного колективу, учнів школи, культосвітніх працівників, до всіх, кому не байдуже наше майбутнє: відновимо музей історії села, щоб він допомагав дітям глибше пізнати історію рідного краю, яка має цікаві і трагічні сторінки. (У приміщені школи відбудовується).
І якщо ми в силу різних обставин, а насамперед через байдужість та власне нерозуміння зруйнували могилу Андрія Розенберга - соратника і сподвижника Генералісимуса Олександра Суворова, то ми в силі зробити хоч символічне поховання людини, знаної далеко за межами країни. І це необхідно зробити вже сьогодні. (Біля Церкви по вулиці Леніна).
| |||