Майдан Марк Степанович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м оцифрування дат в картці особи
м стильові правлення
Рядок 7:
| ім'я при народженні =
| дата народження = 20.6.1913
| місце народження = {{Прапорець|RUSold}} [[Пушкарівка (Сумський район)]]<br/>[[Сумська область]] <br/> [[Російська Імперія]]
| дата смерті = 10.2.1945
| місце смерті = {{Прапорець|HUN}} [[Будапешт]]<br/> [[Угорщина]]
| прізвисько =
| приналежність = {{fЗС СРСР}}
| країна = {{URS}}
Рядок 16:
| роки служби = [[січень]] [[1943]]—[[10 лютого]] [[1945]]
| звання = [[Рядовий]]
| підрозділ = Стрілець [[433-й стрілецький полк|433-го стрілецького полку]] [[64-а стрілецька дивізія|64-ї стрілецької дивізії]] [[50-а армія|50-ї армії]] [[2-й Білоруський фронт|2-го Білоруського фронту]] [[Червона Армія|Червоної Армії]]
| командування =
| битви =
| нагороди = [[Герой Радянського Союзу]]
| відносини =
| інше =
}}
 
'''Майдан Марко Степанович''' (*[[20 червня]] [[1913]]&nbsp;— †[[10 лютого]] [[1945]])&nbsp;— [[стрілець]] 433-го стрілецького полку 64-ї стрілецької дивізії 50-ї армииармії 2-го Білоруського фронту Червоної Армії, [[рядовий]], [[Герой Радянського Союзу]].
 
== Біографія ==
Рядок 32:
У [[Червона Армія|Червоній Армії]] з [[січень|січня]] [[1943]] року. Учасник Другої Світової війни з [[вересень|вересня]] [[1943]] року. Бився на Західному і 2-му Білоруському фронтах. Був поранений.
 
Влітку [[1944]] року 64-а стрілецька дивізія в наступальних боях очищалавитісняла ріднунімців землюз відтериторій, німецько-фашистськихщо перед цим були окуповані загарбниківСРСР. Удосвіта [[14 липня]] [[1944]] року передові частини 433-го стрілецького полку вийшли до Німану[[Німан]]у і почали розвідку його західного берега.
 
[[Командир]] 2-го батальйону направив через Німан групу бійців на чолі з [[лейтенант]]ом С.&nbsp;З.&nbsp;Сухіним, щоб відвернути увагу ворогагітлерівців, а тим часом почати форсування у вигіднішому місці.
 
Щільна пелена уранішнього туману нависла над річкою, закрила протилежний берег. Безшумно спущені на воду колоди, завантажені плоти. І ось група С.&nbsp;З.&nbsp;Сухіна почала переправу. Бойова охорона фашистівнімців виявила [[десант]] майже біля самого берега і відкрила вогонь.
 
У цей момент, заглушаючи тріскотню кулеметних і автоматних черг, пролунав голос лейтенанта С.&nbsp;З.&nbsp;Сухина : «Вперед, товариші, тільки вперед!». Напружуючи усі сили, мокрі, втомлені бійці здолали крутий берег і захопили позиції бойової охорони гітлерівців, створивши невеликий плацдарм.
 
Супротивник був упевнений, що саме тут форсують Німан наші основні сили. Він обрушив на річку шквал вогню, відсік інші підрозділи батальйону, не дав їм переправитися через річку. З підрозділу лейтенанта вдалося вийти на західний берег [[Німан]]у у села [[Лунна]] Мостовского району Гродненської області тільки семеро. Це були С.&nbsp;Н.&nbsp;Калинин, И.&nbsp;И.&nbsp;Осінний, И.&nbsp;Г.&nbsp;Шеремет, А.&nbsp;П.&nbsp;Ничепуренко, М.&nbsp;С.&nbsp;Майдан, Т.&nbsp;І.&nbsp;Солопенко і сам 3.С. Сухін. Вони захопили невелику ділянку&nbsp;— 50 метрів по фронту і в глибину.
 
Користуючись деяким замішанням супротивника і послабленням вогню, лейтенант створив на «п'ятачку» кругову оборону. По траншеях обійшов він увесь свій «гарнізон», що зайняв ворожі окопи і вогневі осередки. Кожному бійцеві уточнив завдання, вказав сектор стрільби, нагадав: «Утримати плацдарм нам треба за всяку ціну неодмінно. Підпускати гітлерівців ближче і бити напевно. Що ж до допомоги, то розраховуватимемо на артилерію, вона вогнику підкине.»
 
Незабаром десантники помітили пожвавлення в стані ворога. Продовжуючи вести інтенсивний артилерійський і мінометний вогонь по східному берегу, біля роти солдатів супротивника пішло в контратаку на семеро сміливців. ЗустрінутийЗустрінуті вогнем артилерії із-за Німану і автоматним вогнем сімки відважних, ворогнімці вимушенийвимушені бувбули відійти. Не змусила себе чекати і друга контратака гітлерівців. Вона також була відбита з великими для [[фашист]]івнімців втратами. Після невеликої паузи супротивникгітлерівці ще і ще кидавкидали свої підрозділи піхоти.
 
У дев'яту контратаку йшло вже близько 150 гітлерівців, підтриманих вогнем мінометів і кулеметів. Але і цього разу їх зустрів кулеметний і автоматний вогонь відважноїтієї ж сімки. Рядовий М.&nbsp;С.&nbsp;Майдан, переходячи з місця на місце, вів вогонь з автомата і двох рушниць. Будучи пораненим, він не покинув поле бою, а продовжував стріляти і знищив 25 фашистськихнімецьких [[солдат]]ів. І знову відійшов супротивник, залишивши на полі бою близько вісімдесяти убитих.
 
Після цієї атаки фашистів відважнанімців сімка змінила вогневі позиції. Гітлерівці не відмовилися від свого наміру знищити радянських воїнів. Близько 300 ворожихнімецьких солдатів на повний зріст лавиною рушили на позиції сміливців. Це вже була психічна атака. Але знову не здригнулися безстрашні воїни.
 
До шеренг, що настають, зовсім близько, не більше двохсот метрів. Але чому зволікає лейтенант, чому не дає команду? Раптом над головами прошелестіла одна, а за нею друга міни. Вони розірвалися десь в задніх рядах фашистівнімців, що настають. І відразу ж гітлерівців накрила наша артилерія. Щоб вийти з-під артилерійського обстрілу, гітлерівці бігом кинулися вперед.
 
І в цей час бійці почули голос С.&nbsp;З.&nbsp;Сухіна : «Вогонь по фашистських гадах! Вогонь»! Свинцева злива обрушилася на фашистівнімців. [[Артилерист]]и, добре пристрелявшисьпристрілявшися, все густіше накривали тих, що атакують вогнем. Ворог не витримав і безладно відкотився, залишивши убитими більше 150 солдатів і [[офіцер]]ів.
 
Дванадцять лютих контратак відбила впродовж дня група лейтенанта С.&nbsp;З.&nbsp;Сухіна, утримуючи захоплений рубіж. Семеро сміливців прикували до себе увагу супротивника на цій ділянці і тим самим допомогли основним силам зробити обхідний маневр, форсувати річку у іншому місці, зайти вороговінімцям в тил і атакувати його. Бойове завдання було виконане.
 
Залікувавши рани в госпіталі, солдат повернувся на передову. Брав участь в боях за звільненнязахоплення Польщі, Угорщини.
 
[[10 лютого]] [[1945]] року в боях на підступах до [[Будапешт]]а Марк Степанович Майдан був смертельно поранений. Похований в братській могилі на кладовищі в містечку [[Кишкунлацхаза]] (24 кілометрів на південь від Будапешта). [[7 листопада]] [[1970]] року на братській могилі, де він похований, встановлена меморіальна плита з написом: ''«Тут похований Герой Радянського Союзу Майдан Марк Степанович».''
 
Указом Президії Верховної Ради СРСР від [[24 березня]] [[1945]] року «за мужність і героїзм, виявлені при форсуванні Німану і утриманні плацдарму на його західному березі», рядовому Марку Степановичу Майдану присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
 
Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки.
 
== Пам'ять ==
У Луннинской школі створений музей бойової слави, експонати якого розповідають про подвиг Марка Майдана. У Сумському педагогічному інституті імені А.&nbsp;С.&nbsp;Макаренко, де він вчився, в кімнаті бойової слави є меморіальна дошка на честь Героя Радянського Союзу М.&nbsp;С.&nbsp;Майдану. У селі Пушкарівка встановлений бюст ГерояМайдана.
 
== Джерела ==