Покорщина: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Bonzon (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Demetriol (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Визначна пам'ятка
| назва = Комплекс споруд садиби «Покорщина»
| місцева_назва = Садиба = ПокорщинаДараганів
| зображення = Pokorschyna.jpg
| країна = {{UKR}}
| місце розташування = [[Козелець]] (вул. Розумовських, 41)
| координати = {{coord|50|54|15.1|N|31|7|8|E|scale:5000_region:UA_type:landmark|display=inline,title}}
| тип будівлі = [[садиба]]
| архітектурний стиль = [[українське бароко]]
| матеріал = [[дерево]], [[цегла]]
| закінчення будівництва = 2-га пол. [[18 століття]]
| відомі мешканці = Віра та Юхим Дараган
| стан = занедбаний
| сховище = Category:Pokorschyna
}}
'''Поко́рщинаПокóрщина''' — найдавніший із збережених донині [[садиба|садибних комплексів]] Лівобережної України. Знаходиться на території міста [[Козелець]] Чернігівської області. Садиба збудована в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега [[Остер (річка)|ріки Остер]]. Належала родині Віри Григорівни Дараган, сестрі графів [[Розумовський Олексій Григорович|Олексія]] і [[Розумовський Кирило Григорович|Кирила Розумовських]], та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику. Архітектурний комплекс садиби Дараганів у Покорщині є пам'яткою архітектури національного значення з охоронним № 846.
 
== Історія ==
Придбаний [[Розумовська Наталія Дем'янівна|Наталією Розумихою]] для прийому у [[1744]] році невістки — [[Російська імперія|російської імператриці]] [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети]]. Пізніше подарований власницею у посаг доньці [[Дараган Віра Григорівна|Вірі]], (дружині [[Київський полк|київського полковника]] [[Дараган Юхим Федорович|Юхима Дарагана]]).
 
Існує дві версії назви Покорщина. Науковці вважають, що назва садиби походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744 року. Місцева легенда ж оповідає, що тут цариця Єлизавета після таємного вінчання з Олексієм Розумом вклонилася, “упокорилася” його матері Наталі Розумисі, яка на той час ще була звичайною шинкаркою.
У [[1975]] році на території садиби [[кіностудія]] [[Ленфільм]] знімала сцени до художнього фільму {{lang-ru|«Звезда пленительного счастья»}} режисера Володимира Мотиля (про долю [[декабристи|декабристів]] та їхніх дружин).
 
== Опис ==
Файл[[Зображення:PokorschynaPanskyHomeFront.jpg|міні|Панський будинок]]
Головний садибний будинок та флігелі групувалися навколо прямокутного курдонера[[курдонер]]а. До нього вела під’їзна алея, по осі якої розташовано головний будинок. Два бічні одноповерхові дерев’яні флігелі (не збереглися) фланкували алею. На схід від головного будинку міститься кам’яниця, з західного боку був ландшафтний парк, що спускався до заплави р.річки Остер. На північ від курдонера містився господарський двір.
 
Із садиби Дараганів у Покорщині походять визначні твори ужиткового мистецтва та малярства, зокрема меблі, портрети Віри Дараган 1750 р. (втрачений), її чоловіка полковника Юхима Дарагана середини XVIII ст. та Василя Дарагана 1760-х рр. (обидва зараз у Чернігівському художньому музеї). Архітектурний комплекс садиби Дараганів у Покорщині є пам'яткою архітектури національного значення з охоронним № 846.
Існує дві версії назви Покорщина.Науковці уважають, що назва садиби походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744року. Коли її придбала Наталія Розумовська , для свого сина Олексія і царівни Єлізавети. Які по приїзді разом із дворовим почтом оселилися в цьому маєтку. Цей історичний факт породив місцеву легенду назви «Покорщина». Адже Олексій Розумовський, який за походженням був простим козацьким сином «покорив» серце цариці – дочки Петра Першого. А після їх таємного вінчання, на ганку «Панського будинку» Єлизавета, за традицією, вклонилася, «упокорилася» Наталці Розумисі, матері Олексія Розумовського, яка на той час ще була звичайною шинкаркою.
 
===Головний будинок===
Головний будинок садиби збудовано близько середини XVIII ст. (точно не датовано). Зазнав неодноразових перебудов, але зберіг риси первісного вигляду. Одноповерховий, дерев’яний, потинькований, з мурованим підвалом, прямокутний у плані. По осі симетрії чолового фасаду — ґанок у вигляді чотириколонного портика тосканського ордера зі спареними колонами, з високим трикутним фронтоном і сегментним «ампірним»“ампірним” вікном у тимпані[[тимпан]]і. Вікна прямокутні, витягнутих пропорцій, облямовані дощаною лиштвою, з віконницями. На кутах — накладні пілястри. Карниз не розкріповано. На причілку, зверненому в бік кам’яниці, є додатковий вхід із двоколонним ґанком.
 
Всередині будинок неодноразово переплановувався, тож первісне розпланування зараз не простежується. Вірогідно, воно було анфіладним. Будинок опалювався печами та грубами, викладеними поліхромними розмальованими кахлями (не збереглися). Перекриття плоскі по дерев’яних балках, підвал перекрито коробовим склепінням. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю.
 
Головний будинок садиби Дараганів у Покорщині є унікальною пам’яткою садибної дерев’яної архітектури XVIII ст.
<center><gallery>
FileЗображення:PokorschynaPanskyHomeBack2.JPG|Панський будинок із тильної сторони
ФайлЗображення:PokorschynaPanskyHomeBack.jpg|Панський будинок зі зворотного боку
ФайлЗображення:Pokorshchyna.png|План головного будинку
ФайлЗображення:Pokorshyna.png|Інтер’єр головного будинку
</gallery></center>
 
=== Кам’яниця Дараганів ===
Із садиби Дараганів у Покорщині походять визначні твори ужиткового мистецтва та малярства, зокрема меблі, портрети Віри Дараган 1750 р. (втрачений), її чоловіка полковника Юхима Дарагана середини XVIII ст. та Василя Дарагана 1760-х рр. (обидва зараз у Чернігівському художньому музеї). Архітектурний комплекс садиби Дараганів у Покорщині є пам'яткою архітектури національного значення з охоронним № 846.
Файл[[Зображення:DaraganHouse2.jpg|[[міні|Кам'яниця Дараганів|Кам'яниця]]
 
=== Кам’яниця Дараганів ===
{{детальніше|Кам'яниця Дараганів}}
Кам’яниця Дараганів — мурована господарська будівля, що використовувалась як комора для зберігання цінностей. Збудована одночасно з головним садибним будинком.
 
===Флігель===
== Галерея ==
[[Зображення:Flihel.png|міні|Флігель]]
<center><gallery>
До 1980-х років із західного боку головної алеї садиби знаходився флігель. Зведений він був одночасно з останніми спорудами. Будинок зберігався в основному в первісних об’ємах, добудова тамбура з північного боку і оформлення наличників відноситься до пізнішого часу. Будівля дерев’яна, потинькована, одноповерхова, прямокутна в плані, її об’ємно-просторове рішення лаконічне. Планування коридорне, перекриття пласкі, дерев’яні, дах чотирьохскатний з металевою крівлею. Значну роль в художньому вирішенні фасадів грав ритмічний лад віконних отворів, обрамованих дерев’яними наличниками, і дерев’яних пілястрів.
File:PokorschynaPanskyHomeBack2.JPG|Панський будинок із тильної сторони
 
Файл:DaraganHouse2.jpg|[[Кам'яниця Дараганів|Кам'яниця]]
===Комора і сарай===
Файл:PokorschynaPanskyHomeFront.jpg|Панський будинок
[[Зображення:Komora.png|міні|Комора (1920-і рр.)]]
Файл:PokorschynaPanskyHomeBack.jpg|Панський будинок зі зворотного боку
[[ФайлЗображення:Pokorschyna Horse building.JPG|міні|Залишки каретного дворусараю]]
Файл:Pokorshchyna.png|План головного будинку
На початку алеї, що веде до панського будинку розташовано дерев’яні господарські будівлі: комору (не збереглася) і каретний сарай. Комора представляла собою підняту на стояках двозрубну клітку з чотирисхилим дощатим дахом на кроквах. Каретний сарай є однією з найстаріших дерев’яних будівель на Лівобережжі.
Файл:Pokorshyna.png|Інтер’єр головного будинку
 
Файл:Komora.png|Комора на території садиби
== Сучасний стан ==
</gallery></center>
У [[1975]] році на території садиби [[кіностудія]] [[Ленфільм]] знімала сцени до художнього фільму {{lang-ru|«Звезда пленительного счастья»}} режисера Володимира Мотиля (про долю [[декабристи|декабристів]] та їхніх дружин).
 
У [[СРСР|радянські1980-і час]]ирр. втрачено один із флігелів, на території парку збудовано гаражі та господарські будівлі. Станом на початок [[2013]]XXІ рокуст. пам'яткасадиба перебувала у занедбаному стані.
== Сучасний стан ==
[[Файл:Pokorschyna Horse building.JPG|міні|Залишки каретного двору]]
У [[СРСР|радянські час]]и втрачено один із флігелів, на території парку збудовано гаражі та господарські будівлі. Станом на початок [[2013]] року пам'ятка перебувала у занедбаному стані.
 
Наприкінці [[2009]] року [[Чернігівська обласна рада]] прийняла рішення про передачу садиби у довгострокову оренду на 49 років генеральному директорові та засновнику приватного музею «[[Козацькі землі України]]» Володимиру Недяку. Орендар планує створити на базі пам'ятки ''музейний комплекс «Козацька садиба «Покорщина»'', реставрувавши її за власний кошт.
 
== Джерела ==
* ''ЛукомскийЛукомскій Г.'' НесколькоНѣсколько памятниковпамятниковъ архитектуры ввъ КозельцеКозельцѣ. // Старые годы.&nbsp; — 1912&nbsp; — №&nbsp; 5&nbsp; — С. 29-34
* Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР.&nbsp; — Т. 4.&nbsp; — К.: Будівельник, 1986&nbsp; — С. 303–305303-305
* ''Цапенко М.'' Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков.&nbsp; — М.: Стройиздат. 1967&nbsp; — С. 99-100
* ''Цапенко М.'' По равнинам Десны и Сейма.&nbsp; — М.: Искусство, 1967&nbsp; — С. 103–104103-104
* [[Чернігівщина: Енциклопедичний довідник]].&nbsp; — К.: УРЕ ім. М.Бажана, 1990.&nbsp; — С. 211–212192, 211-212
* ''Кійкова С.&nbsp; І.&nbsp;'' Козелець.&nbsp; — К., 2009.&nbsp; — 80 с.
 
== Посилання ==
Рядок 66 ⟶ 74:
* [http://www.derev.org.ua/chernih/kozelets.htm Садиба «Покорщина», др. пол. XVIII ст.]{{ref-uk}}
 
[[Категорія:Козелець]][[Категорія:Резиденції Розумовських]][[Категорія:Садиби]]
[[Категорія:Резиденції Розумовських]]
[[Категорія:Садиби]]