Нострадамус: відмінності між версіями

'''Мішель де Нотрдам''' (фр. ''Michel de Nostredame''), відомий також як '''Нострадамус''' (14 грудня 1503 - — 2 липня 1566) - — французький астролог, провидець, лікар і алхімік, знаменитий своїми пророцтвами.

***

Мішель де Нотрдам народився 14 грудня 1503 року в містечку [[Сен-Ремі]] ([[Прованс]]) в сім'ї євреїв, звернених у [[католицтво]] в XV столітті. Сімейна легенда, переказана Сезаром де Нотрдамом в ''«Хроніці Провансу»'', говорить, що предки пророка служили лікарями при дворах Рене Доброго і герцога Калабрійського. Однак, виходячи з наявних фактів, можна лише стверджувати, що вони були досить освіченими і заможними людьми. Батько майбутнього провісника, Жом де Нотрдам (1470-15471470–1547) був нотаріусом, дідусь П'єр де Нотрдам (1430-14841430–1484) і прадід Давіно де Каркассон (1410-14731410–1473) займалися торгівлею в Авіньйоні, а прадіди П'єр де Сен-Марі (? -1485 −1485) і Жан де Сен-Ремі (? -1504−1504) були лікарями в Арлі і [[Сен-Ремі]]. Хоча світська влада Франції м'яко ставилася до хрещених євреїв, маса завжди підозрювала їх у таємному невірстві в Христа. Духовна влада над умами і серцями французів належала Римській Католицькій церкві, з благословення якої в той час учинялися гоніння на євреїв у багатьох країнах. Це спонукало останніх жити у відносно ізольованих громадах, зберігаючи свою культуру, традиції і звичаї.

У 1518 році Мішель де Нотрдам вирушає на навчання в Авіньйон, де в 1521 році отримує ступінь магістра мистецтв. Про подальші вісім роках його життя відомо лише з його власної фрази в кулінарно-косметичній книжечці, згідно з якою ці роки пройшли в безперервних подорожах з метою «''дізнатися і вивчити джерела і походження рослин і інших найпростіших речовин, що стосуються вершини медичної науки»''. У 1529 році офіційна біографія майбутнього провісника триває: він вступає на медичний факультет університету Монпельє. Унаслідок різких висловлювань про вчителів та інтереси до забороненої фармацевтики його тут же ледь не виключили з університету. Проте конфлікт вдалося залагодити, і в 1534 році Мішель отримав докторську ступінь. З цього моменту його прізвище пишеться на латинський кшталт: «Nostradamus». У тому ж 1534 він знову вирушає у мандри, в ході яких знайомиться з відомим астрологом і вченим Жюлем Сезаром Скалігером. Ймовірно за пропозицією Скалігера в 1536 році Нострадамус влаштувався в Ажені. Незабаром у його житті починається чорна смуга. У 1537 році від чуми в Ажені гинуть дружина і діти, в 1538 році його допитує інквізиція через нібито невтішні висловлювання про статую Діви Марії, і в тому ж році з незрозумілих причин виникає смертельна сварка Нострадамуса зі Скалігером. Нострадамус залишає Ажен. Від Скалігера він отримає згодом кілька отруйних антисемітських епіграм, в яких той натякає на приховане іудейство Нострадамуса. Але молодший син Нострадамуса буде названий Сезаром - — можливо, на честь Скалігера. Наступні кілька років Нострадамус проводить у мандрах по Італії та Німеччині. В 1544 році відновлює лікарську практику в Марселі, а в 1546 році бореться з чумою на південному сході Франції в Екс-ан-Провансі. За самовіддану працю лікаря він був удостоєний парламентом Екс-ан-Провансу довічної пенсії. Існують легенди про чудодійну силу створених ним ліків, проте до наших днів дійшли рецепти, що не виходять за рамки традиційної медицини XVI століття. У 1547 році Нострадамус одружився на Ганні Понсарден, і від цього шлюбу народиться згодом шість дітей, у тому числі Сезар де Нотрдам.

На родинному гербі Нострадамуса - — дві чорні орлині голови та два золотих колеса з вісьма спицями кожне, на червоному полі. Ободи коліс зламані між сусідніми спицями. Девіз на гербі говорить: «Soli Deo» (лат.: «Богу Єдиному»). Неясно, дістався цей герб Нострадамусові у спадок, або ж був створений спеціально, після отримання докторського ступеня в 1534 році. Інтерпретатори вважають, що голови хижих птахів вказують на покликання лікаря - — боротися з хворобами. Проте, тлумачення символу колеса залишається неоднозначним. Популярна версія, що жовте колесо зі зламаним ободом позначає розрив зв'язку з іудаїзмом, не витримує критики. Дійсно, згідно з едиктом Людовика IX Святого, після 1269 року євреям пропонувалося носити на одязі жовту мітку. Однак, форма цієї мітки часто змінювалася, а колесо з вісьмома спицями ніколи нею не ставало. Швидше за все, Нострадамус використовує колесо як звичайний солярний символ, що часто зустрічається в християнській іконографії, який в даному контексті може вказувати на цінність освіти. Девіз «Soli Deo» представляє собою початок католицького девізу «Soli Deo Honor et Gloria» («Богу Єдиному честь і слава»), під яким відбувався рух Реформації, що може свідчити про симпатії провісника до гугенотів.

Творча спадщина Нострадамуса включає 10 центурій (942 катрена), передмови до них (листи синові Сезару і королю Генріху), ряд катренів без нумерації, щорічні альманахи з 1555 року, а також ряд творів, які прийнято вважати непророчими, такі як, наприклад, вільний переклад «Ілюмінація ієрогліфів Гораполлона» (1545). В архівах є заповіт і особисте листування Нострадамуса. Також існує ряд рукописів, авторство яких достовірно не встановлено, але іноді приписується Нострадамусові.

Перу Нострадамуса належать щорічні альманахи, що видавалися з 1550 року до самої смерті. Кожен з альманахів містив один загальний катрен на рік, 12 катренів по місяцях року, і велику прозову частину з прогнозами. Саме альманахи принесли Нострадамусові славу за життя. Однак не всі їхні тексти дійшли до наших днів; в наш час{{коли}} вибірка 141 катрена з альманахів (1555-15671555–1567) часто публікується в якості самостійного пророчого твору.

Перше видання «Пророцтв магістра Мішеля Нострадамуса», названих нині «центуріями» вийшло в Ліоні в 1555 році. Воно містило «Лист до сина Сезара» і 353 пророчих катрена. Лист Сезару викладає окультну філософію пророцтв і дає кілька прогнозів глобального характеру (''...… світ наближається до анарагонічної революції ...… до нас наближається смертоносний меч мору і найжахливіших воєн, що бували протягом трьох людських життів ...…'') Число 353 близьке до так званої «планетної доби» довжиною 354 роки і 4 місяці, яка була відома в астрології середньовіччя. Друге видання (Ліон, 1557) містила, крім того, 288 нових катренів і застереження неосвіченим критикам (непронумерований катрен). Найперша зі збережених повних видань «Пророцтв» датоване 1568 роком тобто вже після смерті пророка. Воно містить лист Сезару, 942 катрена (7 центурія залишилася незавершеною) і лист до короля Генріха, цілком пророчий за змістом. (''[Я] розрахував майже стільки ж подій прийдешнього часу, скільки і минулих років ...… до самого [Другого] пришестя на початку сьомого тисячоліття''). Неясно, чи бачив цей лист номінальний адресат - — король Генріх, загиблий на турнірі в 1559 році. Відомо тільки, що катрени з останніх центурій цитувалися за життя пророка, можливо, існувало невідоме нам видання, що передує 1568 року. «Додаткові катрени», наведені Шавіньі в «Першому лику французького Януса» (Ліон, 1594) під назвою фрагментів 11 і 12 центурій, швидше за все відносяться до одного з загублених альманахів Нострадамуса. Походження шести нових катренів 8 центурії у виданні Роффе (1588) сумнівно, а сіксенти Вінсента Сева (1606) вважають фальсифікацією.

Близько 1545 року Нострадамус у вільній віршованій манері виконав переклад з грецької «Ілюмінація ієрогліфів Гораполлона». Рукопис зберігся в одного з міністрів Людовика XIV, а потім потрапив в Національну бібліотеку Франції, де і був виявлений вже в XX столітті. За твердженням автора, в тексті рукопису описані древні єгипетські малюнки і дана їх інтерпретація. Цей текст викликає великий інтерес дослідників, тому що багато образів з нього присутні і в «пророцтвах». Так в кінці перекладу дається тлумачення таємничих знаків «"Д. М. »", що позначають підземних богів. Ці ж букви згадуються в 66 катрені 8 центурії, однак їх не вдається знайти у вихідних текстах Гораполлона.

Практично одночасно з «пророцтвами» Нострадамус видав дві роботи в галузі медичних наук: вільний переклад «парафраз Галена, його вмовляння Менодота у вивченні витончених мистецтв і медицини» (1557) і «Трактат про приготування варення» (1555). У першій з них дослідники виявили ознаки шифру.

* [http://www.mishelnostradamus.narod.ru Mishel Nostradamus  — Все про Нострадамуса]