Ревай Юліян Іванович: відмінності між версіями

'''Юлія́н Рева́й ''' (* [[1899]]), визначний політичний і освітній діяч [[Закарпаття]], родом з с. Мирча; педагог; 1922—35 працював у Рефераті міністерства шкільництва та освіти при крайовому цивільному управлінні [[Карпатська Україна|Підкарпатської Руси]], співзасновник, згодом голова Учительської Громади, секретар Педагогічного Товариства Підкарпатської Руси, крайовий звітодавець [[Пласт|Пласту]] на Закарпатті. Автор і упорядник ряду підручників для народних шкіл, редактор журналу «[[Учитель (журнал)|Учитель]]» (1924-35), видавець суспільно-господарського журналу «До Перемоги» (1935-38). Активний у закарпатській філії чехо-словацької соціально-демократичної партії, від якої був вибраний до празького парламенту (1935—39). Як посол і перший заступник голови Центральної Української Ради був іменований членом автономного карпато-українського уряду в жовтні 1938; у парламенті був співавтором закону про автономний устрій [[Карпатська Україна|Карпатської України]]. Один з основоположників [[Українське Національне Об'єднання|Українського Національного Об'єднання]]; член уряду (міністерств торгівлі, транспорту, праці), з 14 березня 1939 міністр закордонних справ, а пізніше і голова уряду Карпатської України. Разом з іншими членами уряду робив заходи у Відні, Берліні й Братіславі за припинення угорських репресій дроти українських діячів та за допомогу втікачам з Карпатської України. У 1945 був заарештований совєтськими органами у Празі, звідки вдалося йому втекти до американської зони Німеччини, де був активний як член головного управи ЦПУЕН. З 1948 у США голова допомогового об'єднання «[[Самопоміч]]» та директор канцелярії [[Український конгресовий комітет Америки|УККА]] (1949—57), голова федеральної кредитової кооперативи «[[Самопоміч]]» (з 1954), голова Карпатського Дослідного Центру і директор [[Український Інститут Америки|Українського Інституту Америки]] у Нью-Йорку.