Кирилюк Євген Прохорович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: (1963—64) → (1963–1964) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:Кирилюк_Є.jpg|міні|200пкс|Євген Кирилюк]]
'''Євге́н Про́хорович Кирилю́к''' ([[18 березня]] [[1902]], [[Варшава]] — [[24 червня]] [[1989]], [[Київ]]) — український [[літературознавець]], академік [[Національна академія наук України|Національної академії наук України]].
Голова редколегії і співавтор «Історії української літератури» (у 8 т.,
[[1966]] ознайомився з пам'ятками історії й архітектури міст [[Кременець]] і [[Почаїв]], про що написав у спогадах. Матеріали про Кирилюка (книги з дарчими написами, фото, спогади) експонуються у залі Тараса Шевченка у [[Кременецький краєзнавчий музей|Кременецькому краєзнавчому музеї]].
Автор підручників і хрестоматій з української літератури, які з 1935 року вивчались у школі, багато разів перевидавались. Заслужений діяч науки України з 1972.
На початку 1930-х років один із погромників [[Седляр Василь|Василя Седляра]], [[Вайсблат Володимир|Володимира Вайсблата]], [[Дорошкевич Олександр|Олександра Дорошкевича]], [[Новицький Михайло|Михайла Новицького]] та інших.
Див. статті Є.Кирилюка "Літературна газета" (№ 23, 1933), ж. "Життя й Революція" (кн. 1, 1934).
В “Кобзарі” (1933 року) ворог вже вжив надзвичайної конспірації... Відомо, що ще минулого року наші видавництва усунули ту знеосібку і безвідповідальність, що була у нас досі. На кожному виданні, що зявляється з друку, є підпис редактора, техкера, коректора й художника. В “Кобзарі” 1933 року нічого цього нема... Якийсь дивний виняток: є фірма автора передмови і за цим фіговим листком спритно заховано обличчя класового ворога. Правда, є ще оформлення Ол. Гера, але й це псевдонім, за яким заховався провокатор. А хто ж відповідальний редактор? Хто упорядник тексту, хто автор приміток? Невідомо. Ворог заховався сам і, маючи собі приятелів в апараті видавництва, заховав усе, що можна і треба було, на його думку, сховати.
[...] Вступну статтю викритого партією од вертого агента петлюрівсько-фашистського табору А. Річицького передруковано з першого видання без змін. Хіба так-таки й не було кому іншому написати цю статтю, хіба з першого її видання не видно було тих неприхованих ріжок антирадянського, брехливоворожого, націоналістичного трактування міс ця і значення поета-революціонера Т. Г. Шевченка в дожовтневій, класичній українській літературі? [...] текст оформлював єфремівець Мих. Новицький, він же давав примітки для експорту за кордон і “незручно” було пускати його з однією передмовою Річицького, тож передмову французькою мовою доручено було ще й нацдемовцеві І. Миронцеві. [...] Майже кожна примітка може правити за зразок нацдемівської роботи.
Варто було б ще згадати про ілюстрації Седляра [...]. Наша думка про них негативна, вони справляють огидливе враження. Про них висловлювалися на зборах київських письменників цілий ряд товаришів (Іван Ле, Мельник та ін). Дивишся на виставки РСФРР і бачиш справжне реалітичне мистецтво, а тут спотворні карикатури.
«Хто ж винен зрештою, що цей “Кобзар” з’явився в світ? Читач наш повинен знати їхні прізвища. Відповідальний редактор Харків ського «ЛІМ»у – Р. Заклинський, відповідальний редактор Київського «ЛІМ»у – Федько (проштампував видання), фактичний редактор – гражданин Вайсблат (віддано до суду за провокацію), редактор тексту – активний контрреволюціонер Ол. Дорошкевич і автор приміток – єфремівець Мих. Новицький. З наведених прикладів ясно, яка правильна була аналіза ідеологічного фронту, що її дав тов. Постишев [...]».
Цікаво, що Кирилюк робив кар’єру подібними методами й після 1953 року. Так, на ХІ науковій Шевченківський конференції він виступив з доповіддю «Невідкладні завдання радянського шевченкознавства у вивченні проблеми “Шевченко і слов’янські літератури”», де громив літературознавця Михайла Мольнара за «об’єктивізм» та Луку Луцева як «зубра українського буржуазного націоналізму, який уже майже півстоліття спотворює історію ук раїнської літератури», «продавши мерзенну душу заокеанським імперіалістам».
'''Премії:'''
Рядок 14 ⟶ 22:
== Література ==
* Жадько В.
* Жадько В.
* ''Бородін В. С.'' Кирилюк Євген Прохорович // {{ШС/1}} — С. 295.
* {{ШЛ-1}} — С. 231—233.
* {{КЕС}}
Артур Рудзицький. ІЛЮСТРАТОР «КОБЗАРЯ» ВАСИЛЬ СЕДЛЯР: ДОЛЯ МАЙСТРА ТА ЙОГО ТВОРУ."Кобзар" Т.Шевченка. "Дух і літера". К., 2010
* Г. Чернихівський. Кирилюк Євген Прохорович // {{ТЕС2}}
Рядок 25 ⟶ 34:
[[Категорія:Українські літературознавці]]
[[Категорія:Шевченкознавці]]
[[Категорія:Лауреати Шевченківської премії
[[Категорія:Уродженці Варшави]]
[[Категорія:Народились 18 березня]]
Рядок 32 ⟶ 41:
[[Категорія:Померли 1989]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[kk:Евгений Прохорович Кирилюк]]
[[ru:Кирилюк, Евгений Прохорович]]
| |||