Морська вода: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м суміш розкладок, Replaced: сольо → соло (3) з допомогою AWB
м Відміна редагування № 1345830 користувача Movses-bot (обговорення)
Рядок 1:
[[ЗображенняImage:Wiki plot 03.png|thumb|right|300px|Среднегодовая температура моря для Мирового океана. Данные из [http://www.nodc.noaa.gov/OC5/WOA01/ Мирового океанического атласа, 2001].]]
'''Морська вода''' ({{lang-ru|морская вода, вода океана}}; {{lang-en|sea water, ocean water}}; {{lang-de|Meerwasser n, Seewasser n}}) - вода [[море|морів]] і [[океан|океанів]]ів.
 
==Загальна характеристика==
Рядок 10:
Її середня солоність - 35 г/л. Це 0,6 [[моль|молей]]·[[літр]]<sup>-1</sup> (у припущенні, що вся сіль являє собою [[NaCl]], що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 3,5 %, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність. Найменш солоною є вода [[Фінська затока|Фінскої затоки]] і північної частини [[Ботнічна залив|Ботнічної затоки]], що входять в акваторію [[Балтійське море|балтійского моря]]. Найбільш солоною є вода [[Червоне море|червоного моря]]. Солоні озера, такі як [[Мертве море]], можуть мати значно більший рівень вмісту солей.
 
Середній сумарний солевміст М.в. бл. 35‰, т-ра замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м<sup>3</sup>. Склад М.в. постійний – 99,99% за масою соловогосольового складу припадає на Cl<sup>—</sup>, SO<sub>4</sub><sup>2—</sup>, HCO<sub>3</sub><sup>—</sup>, CO<sub>3</sub><sup>2—</sup>, Br<sup>—</sup>, F<sup>—</sup>, Na<sup>+</sup>, K<sup>+</sup>, Mg<sup>2+</sup>, Ca<sup>2+</sup>, Sr<sup>2+</sup>. При цьому 85% солей у М.в. складає NaCl, у значних кількостях присутні: MgCl<sub>2</sub>, MgSO<sub>4</sub>, CaSO<sub>4</sub>, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л).
 
М.в. характеризується постійністю соловогосольового складу, під якою розуміють стабільність співвідношення між концентраціями головних йонів, що витримується поза залежністю від їх абсолютних концентрацій у воді відкритих частин океану (моря). Для океану вміст солей (солоність) в середньому складає 35‰, а в морях, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов, солоність води коливається в значних межах. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42‰ в південних. Розподіл солей за глибиною в осн. постійний, в ниж. горизонтах зростає вміст розчиненої вуглекислоти, внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в Чорному м. за рахунок двох потоків через Босфор (верхнього, більш прісного, з Чорного м. і нижнього, більш солоного, в Чорне м.) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення сірководню (до 14 мг/л).
 
===Морська вода нормальна===
Рядок 24:
==Геохімічне пояснення==
 
[[ЗображенняImage:Sea saltSea_salt-e hge_hg.png|thumb|left|Хімічний склад морської води]]
 
{| border=1 cellspacing=0 align=right cellpadding=2 width=300 valign=top style=margin-left:0.5em;
Рядок 41:
Наукове обґрунтування появі солоної води в морі було покладено роботами сера [[Хеллі Едмонд|Едмонда Хеллі]] в [[1715]] році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із ґрунту й доставлялися в море ріками. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду.
 
Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що [[натрій]] вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі - хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді [[соляна кислота|соляної кислоти]]) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового соловогосольового складу морської води.
 
==Придатність для пиття==