Вікіпедія

Битва при Лепанто (1571): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 19:
* [[Файл:Flag_of_the_Sovereign_Military_Order_of_Malta.svg|22px]] [[Суверенний_військовий_Орден_Госпітальєрів_Святого_Івана_Єрусалимського,_лицарів_Родосу_і_Мальти|Мальтійський орден]]
| combatant2={{Країна з прапорцем|OTO}}
| commander1=Священна ліга<br/>''Центр:''<br/>[[Файл:Flag_of_Cross_of_Burgundy.svg|22px]] '''[[Хуан Австрійський]]'''<br/>{{прапорець|VTR}} [[Себастьяно Веньєр]]<br />{{прапорець|PAPAL}} [[Маркантоніо Колонна]]<br />''Лівий фланг:''<br />{{flagicon|VTR}} [[Агостіно Барбаджо]]<br />''Правий фланг:''<br/>{{прапорець|GENREP}} [[Джанандреа Доріа]]<br />''Резерв:''<br/>[[Файл:Flag_of_Cross_of_Burgundy.svg|22px]] [[Альваро де Базан]]
| commander2=Турецький флот<br/>''Центр:''<br/>'''{{Прапорець|OTO}} [[Алі Паша]]''' <br/>''Правий фланг:''<br/>{{Прапорець|OTO}} [[Сулук Мехмед Паша]]<br/>''Лівий фланг:<br/>''{{Прапорець|OTO}} [[Улуч Алі]]
| strength1=212 кораблів
* 6 галеасів
* 206 галер
26-28 тис. вояків<br />
40 тис. моряків та гребців<br/>
1815 гармат
| strength2=251 корабель
* 206 галер
* 45 галіотів
32-34 тис. вояків<br />
50 тис. моряків та гребців<br />
бл. 740 гармат
| casualties1=7500 вбитих<br />17 кораблів
| casualties2=20000 вбитих, поранених або захоплених<br />137 кораблів захоплено ворогом<br />50 кораблів загинуло<br />10000 християн звільнено
}}
 
'''Би́тва при Лепа́нто''' (затока Лепанто, зараз -&nbsp;— [[Коринфська затока]], [[Іонічне море]] &nbsp;— морський бій, який відбувся [[7 жовтня]] [[1571]].
 
[[Флот]] [[Священа_ліга_(1571)|Священної ліги]], коаліції середземноморських католицьких держав ([[Іспанська Імперія|Іспанська імперія]], [[Венеціанська республіка]], війська [[Папа Римський|Папи Римського]], [[Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти|Мальтійського ордену]], [[Генуезька республіка|Генуї]], [[Королівство Сицилія|Сицилії]], [[Неаполітанське королівство|Неаполя]], Савої, [[Велике_герцоґство_Тосканське|Тоскани]] та Парми), завдав поразки флоту [[Османська імперія|Османської імперії]] в [[Середземне море|Середземному морі]] в затоці Лепанто, на південь від узбережжя континентальної частини [[Греція|Греції]].
Рядок 43:
Перемога Священної ліги завадила перетворенню Середземного моря на морські ворота до Європи для Османської імперії та тимчасово запобігла подальшому просування турків на південь Європи.
 
== Передумови ==
У другій половині 16 ст. християнські держави середземноморського узбережжя перебували під постійним тиском з боку [[Османська імперія|Османської імперії]]. 28 березня 1570 османський [[султан]] [[Селім II]] висунув ультиматум [[Венеціанська республіка|Венеції]] з вимогою передати [[Кіпр]] під його владу<ref name="A1">''Crowley, Roger.'' Empires of the Sea: The Siege of Malta, the Battle of Lepanto, and the Contest for the Center of the World. Random House, 2008 (ISBN 978-1400066247).</ref>. У відповідь Венеція проголосила війну Османській імперії. Турки висадилися на Кіпрі, захопивши [[Нікосія|Нікосію]] 9 вересня 1570, після чого розпочали облогу [[Фамагуста|Фамагусти]].
 
Кіпр являвся останнім форпостом християнства на шляху до повного домінування турків в Середземному морі. Втрата Кіпру відкривала дорогу Османській імперії в серце Європи з кінцевою зупинкою в [[Рим]]і, захоплення якого і отримання титулу [[Цезар_(титул)|Цезаря]] було заповітною мрією турецьких султанів.
 
Розуміючи небезпеку, християнські держави вирішили створити коаліцію -&nbsp;— [[Священа_ліга_(1571)|Священну лігу]]. Головним натхненником коаліції був [[папа]] [[Пій V]]. 25 травня 1571 року було підписано тристоронню угоду між Венецією, Іспанською імперією та Ватиканом<ref name="A1"/>, головними метою якої були спільні бойові дії проти турків (включно з державами-васалами в Алжирі, Тунісі та Триполі. Папа також брав на себе зобов'язання щодо фінансування іспанського флоту.
 
== Сили сторін ==
: ''Див. [[Священа_ліга_(1571)|Священна ліга]]
 
Рядок 66:
* [[Мальтійський орден]]
 
За різними джерелами<ref name="A1"/><ref name="A2"> ''Konstam, August.'' Lepanto 1571: The Greatest Naval Battle Of The Renaissance. United Kingdom, Osprey Publishing, 2008. (ISBN 1-84176-409-4)</ref>, флот Священної ліги складався з 206 або 208 [[галера|галер]], 6 [[галеас|галеасів]]ів та 24 допоміжних суден. Окрім 40000 моряків та гребців, флот ніс на собі 26-28 тис. вояків: 10000 іспанських піхотинців, 7000 німців та хорватів, 5000 італійських найманців на утриманні іспанського двору, а також 5000 венеціанців<ref name="A2"/>. Окрім того, на відміну від інших кораблів, де гребцями були, в основному, засуджені або мусульманські військовополонені, на венеційських судах гребці були вільними людьми та могли брати участь в бойових діях зі зброєю в руках<ref>John F. Guilmartin, ''Gunpowder and Galleys'', pp. 222-225222–225</ref>. Командувачем флоту був призначений дон [[Хуан Австрійський]], позашлюбний син [[Карл_V_Габсбург|Карла V]], звідний брат короля Іспанії [[Філіп_II_Габсбург|Філіпа II]]. Венеціанськими кораблями командував [[Себастьяно Веньєр]], папським флотом -&nbsp;— [[Маркантоніо Колонна]]<ref name="A1"/>
 
Османський флот складався з 222 галер, 56 [[галіот]]ів та певної кількості менших суден та комплектувався 13000 моряків, 37000 гребців (майже повністю -&nbsp;— [[раб]]ів) та 34000 вояків. Командував флотом [[Муедзінзаде Алі Паша|Алі Паша]], османський адмірал (''[[капудан-паша]]''), помічниками якого були [[корсар]]и [[Сулук Мехмед Паша]] та [[Улуч Алі]].
 
== Розташування ==
[[ImageФайл:Lapanto formation.png|thumb|left|Розташування флотів перед битвою]]
 
Християнський флот було розташовано по лінії північ-південь. На північному фланзі, якомога ближче до берега, було розташовано венеціанські кораблі під орудою Агостіно Барбаріго, таким чином, щоби, затиснувши ворожі кораблі між своїм флотом та берегом, спокусити ворожих вояків можливістю порятунку на суші і похитнути їхню мораль. Проте ця тактична уловка була вкрай небезпечною, оскільки могла спрацювати і в зворотньому напрямку.
 
В центрі було розташовано 62 галери під особистою орудою Хуана Австрійського на його флагмані "«Реал"», разом в [[Себастьяно Веньєр]]ом, Матуріном Ромегасом та [[Маркантоніо Колонна]].
 
Правий фланг, на півдні, складався з 53 галер під орудою генуезця [[Джованні-Андреа Доріа]]. По два галеаси з бічним гарматним розташуванням було висунуто поперед кожної основної ескадри.
 
Резервна ескадра під орудою Альваро де Базана була розташовано позаду головного флоту (на захід від нього). Резервна ескадра складалася з 38 галер -&nbsp;— 30 по центру та по 4 праворуч та ліворуч за кожним крилом. Окрім того, було сформовано групу спостереження з двох галер правого флангу та шістьох резервних галер. Галеаси правого флангу затрималися під час розташування і не змогли вийти на позицію вчасно.
 
Османський флот складався з 57 галер та 2 галіотів на правому фланзі під орудою Чулук Бея, 61 галери та 32 галіотів в центрі під орудою Алі Паші на "«Султані"» та 63 галер та 30 галіотів на півдні під орудою Улуча Алі. Невеликий резерв складався з 8 галер, 22 галіотів та 64 фуст, розташованих позаду центральної ескадри. Згідно з деякими джерелами<ref name="A1" />, Алі Паша пообіцяв звільнити гребців-рабів в разі перемоги. Хуан Австрійський лаконічно попередив своїх вояків: ''"«Для трусів немає шляху в рай"»''.
 
== Перебіг битви ==
{{Османсько-габсбурзькі війни}}
 
Рядок 92:
На півночі Чулук Бею вдалося провести свої кораблі між берегом та північною християнською ескадрою, завдавши флангового удару по венеціанському флоту. Командувача венеціанців Барбаріго було вбито стрілою, проте їм вдалося стримати удар, розвернувши свої кораблі обличчям до ворога. В центрі християнському флоті вдалося втримати удар за допомогою резерву, завдавши значних пошкоджень ворожим кораблям. Найпотужніший удар турків було нанесено по південній ескадрі, в той час, як 16 галер під особистою орудою Уруч Алі провели швидку атаку на південний фланг центральної ескадри, захопивши шість галер Священної ліги. Втручання резерву під орудою Альваро де Базана та Хуана де Кардона змінило перебіг подій в центрі та на півдні на користь християн, змусивши Улуча Алі втекти разом з 16 галерами та 24 галіотами.
 
Під час битви, корабель турецького командувача було взято на абордаж трьома іспанськими галерами. Проте інші турецькі кораблі підійшли до нього ззаду, таким чином, надавши можливість яничарам весь час поповнювати втрати на флагмані. Дві іспанські атаки було відбито з важкими для них втратами, проте третя атака була успішною. Алі Пашу було вбито, а його голову відрублено, попри незгоду Хуана Австрійського. Проте, відрублена голова Алі Паші, піднята на списі на іспанському флагмані, різко похитнула бойовий дух турків. Лише яничари продовжували битися до кінця. Врешті-решт, після того, коли в ничх закінчилися боєприпаси, яничари почали кидатися в своїх супротивників лимонами та апельсинами<ref name="A1"/>.
 
Битву було закінчено близько 16 години. Османський флот втратив до 210 кораблів, з них 117 галер, 10 галіотів та три фусти було захоплено в задовільному стані, який дозволяв транспортування. З боку Священної ліги було 20 галер було втрачено та 30 безнадійно пошкоджено.
 
Улуч Алі, якому вдалося захопити флагман Мальтійського ордену, зберіг більшість своїх кораблів, вивівши їх з битви, коли її результат став очевидним. Під час втечі йому довелося покинути захоплений флагман, проте йому вдалося повернутися до Константинополя разом з 87 іншими вцілілими кораблями. Улуч Алі представив величезний мальтійський прапор султану Селіму, який, в нагороду за це, нагородив його почесним титулом {{lang-tr|kιlιç}}" (меч), таким чином, Улуч Алі став відомим під іменем Кіліч Алі Паша.
 
Втрати Священної ліги склали бл. 7500 вояків, моряків та гребців, проте їм вдалося звільнити майже таку саму кількість полонених християн. Втрати турків склали бл. 15000 та, принаймні, 3500 полонених.
Рядок 107:
{{Цитата|Може статися, що ти ненавидитимеш річ, добру для тебе}}
 
Для християнського світу тріумф в битві відродив надію на остаточну перемогу над ''турком'' -&nbsp;— сатаноподібним втіленням Османської імперії, яка розглядалася як споконвічний ворог християнства. Імперія втратила майже весь свій флот та бл. 30,000 чоловік, і, таким чином, могла вважатися найвидатнішою морською битвою з часів [[Битва_при_Акції|битви при Акції]] в 31 р. до н.&nbsp;е.
 
Попри дошкульну поразку, туркам вдалося перебудувати свій флот з майже блискавичною швидкістю. В 1572, через шість місяців після битви, було побудовано більше 150 галер та 8 галеасів, загалом бл. 250 кораблів, включаючи 8 найбільших кораблів, які колись ходили в Середземному морі<ref>J. Norwich, ''A History of Venice'', 490</ref>. Новий флот дав змогу Османській імперії відновити свою перевагу в Середземному морі<ref>L. Kinross, ''The Ottoman Centuries: The Rise and Fall of the Turkish Empire'', 272</ref>, змусивши Венецію підписати мирну угоду 7 березня 1573. Згідно з угодою, венеціанці визнали османську владу над [[Кіпр]]ом, який залишався під нею протягом наступних трьох сторіч. Влітку цього ж року турки почали свої висадки на березі [[Сицилія|Сицилії]] та в південній [[Італія|Італії]]. Великий [[візир]] Селіма, [[Мехмед Сокуллу]], в бесіді з венеціанським послом Маркантоніо Барбаро зауважив, що тріумф Священної ліги при Лепанто не завдав тривалої шкоди Османській імперії, проте захоплення турками Кіпру в тому ж році було значним досягненням:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_при_Лепанто_(1571)