Правочин: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dgho (обговорення | внесок) м додана Категорія:Договірне право з допомогою HotCat |
Midgof (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 9:
Правочин — це правомірна вольова дія. Така позиція переважає в юридичній літературі. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Своєю правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів) — вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його [[Недійсність правочину|недійсність]] прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
== Види
В науковій літературі розрізняють наступні кратерії класифікації і відповідні види правочинів:
* Залежно від числа сторін правочину, вираз волі яких є необхідним для його вчинення, правочини поділяються на: '''односторонні''' і '''дво-''' чи '''багатосторонні'''.
* За характером правовідносин, що виникають на підставі правочину, правочини поділяються на '''відплатні''' та '''безвітплатні'''.
* Залежно від моменту, коли правочин породжує права та обов’язки для сторін, правочини поділяються на '''консенсуальні''' і '''реальні'''.
* Залежно від значення підстав правочину для його дійсності правочини поділяються на '''казуальні''' та '''абстрактні'''.
* Правочини також поділяються на '''умовні''' та '''безумовні'''.
* Окремим видом правочинів є '''фідуціарні''' правочини.
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Наприклад — заповіт.
| |||