Династія Північна Вей: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Infobox Former Country |native_name = |conventional_long_name = Північна Вей |common_name = Північна Вей |national_motto = |continent =... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 34:
|image_map_caption = Династія північна Вей (''позначена рожевим кольором'')
|capital = Шенле<small><br />([[386]]—[[398]])</small><br />Пінчен<small><br />([[398]]—[[493]])</small><br/>[[Лоян]]<small><br />([[493]]—[[534]])</small><br />[[Чан'ань]]<small><br />([[534]]—[[535]])</small>
|common_languages = [[Китайська мова|Китайська]]
|religion = [[Буддизм]]
|currency =
Рядок 52:
|footnotes =
}}
'''Дина́стія Північна Вей''' ({{zh|t=北魏|p=Běi Wèi}}) — династія, що правила північним [[Китай|Китаєм]] у [[386]]–[[535]] роках. Інші назви Тоба Вей, Юань Вей, Пізня Вей. Ця династія керувалася імператорами з роду [[Тоба (рід)|Тоба]], яке у
== Історія ==
Підвалини держави закладені вождями сяньбійського племені тоба (одного з предків монголів), яких було запрошено у 310-х роки імператорами [[Династія Цзінь (265-420)|династії Цзінь]] у боротьбі проти держави [[Династія Рання Чжао|Рання Чжао]]. Тоді ж представники роду Тоба стають ванами (князями) Даї. В подальшому внаслідок постійних війн на півночі Китаю тоба або держава дай (як тепер називалася) отримала цілковиту незалежність. Втім їй доводилося протистояти державам [[Династія Пізня Чжао|Пізня Чжао]] та [[Династія Рання янь|Рання Янь]]. У 376 році Тоба визнали себе данниками держави [[Династія Рання Цінь|Рання Цінь]].
Новий підйом Тоби розпочався після занепаду Ранньої Цінь у 385 році. У 386 році було оголошено про незалежність ванства Дай, яке згодом перейменовано на Вей. Звідси походить назва усієї династії. У наступні роки Вей довелося воювати проти хунну Ордоса, [[Жужанський каганат|Жужанського каганату]], [[Династія Пізня Янь|Пізньої Янь]]. У 399 році володарі Тоба прийняли титул імператора.
У 400—430-х роках Північна Вей зуміла розширити свої володіння на північний схід Китаю, водночас завдало низку поразок династії [[Лю Сун]]. Водночас підкорено державу [[Ся (держава)|Ся]], розбито жужанів, у 430-440-х роках здійнено заходити щодо встановлення контролю над великим шовковим шляхом, проет повністю досягти цієї мети не вдалося.
У 450—470-ті роки тривали числені війни з каганатами та дрівними державами уздовж великого шовкого шляху, тибетцями, південнокитайськими державами, особливо запеклими були війни з Лю Сун. У 495 році завершилася китаїзація управління та знаті, були впроваджені китайські прізвища, заборонено одяг, звичаї кочівників. У 500–515 роках точилися запеклі війни з державами [[Династія Південна Ці|Південна Ці]] та [[Лян (держава)|Лян]]. Тоді вже позначилися внутрішні та зовнішні труднощі Північної Вей.
У 520-х роках розпочалася тривала боротьба за владу серед представників імператорської родини, яка посилювалася численними повстаннями впливових військовиків. Водночас посилилися повстання кочових племен на територіях сучасного Ордосу та Шаньсі. Зрештою у 535 році держава розпалася на Західну Вей та Східну Вей.
== Внутрішній розвиток ==
Для зміцнення своєї влади перші імператори спирадися на даосистів, а інші релігійні течії, особливо буддистів забороняли. Лише у 518 році буддизм оголошено державною релігією. Навіть самого імператор оголосили утіленням будди, а будистського чернця призначили головою офіційной «церкви».
Володарі Північної Вей багато уваги приділяли зведеню храмів, відновленню міст, які зазнали руйнування у [[період шістнадцяти держав]], зокрема [[Лоян]] та [[Чан'ань]].
Відбулася земельна реформа — уся земля стала власністю держави, підданні могли лише пожиттєво володіти нею. При цьому права на наділи отримали як чоловіки, так й жінки.
Відбувся офіційний розподіл на вільних людей та простолюдинів. До перших належали знать, чиновництво, військовики. Вони поділялися на 9 рангів. До друго групи належали пастуху, ворожьбити, ремісники, лікарі, музики. наймити, кріпакі, державні та приватні раби, могильники. Вони не мали прав займати державні посади.
== Імператори ==
{| class="wikitable"
|-
! Посмертне ім'я
! Особисте ім'я
! Роки правління
! [[Ненґо|Девіз]] і роки правління
|- align="center"
| [[Дао У-ді (Північна Вей)|Дао У-ді]]<br/>道武帝 Dàowǔdì
| Тоба Гуй<br/>拓拔珪 Tuòbá Gūi
| [[386]]–[[409]]
| align="left" |
* Денго (登 国 Dēngguó) 386–396
* Хуанші (皇 始 Huángshǐ) 396–398
* Тяньсін (天 兴 Tiānxīng) 398–404
* Тяньци (天赐 Tiāncì) 404–409
|- align="center"
| [[Мін-юань-ді]]<br/>明元帝 Míngyuándì
| Тоба Си<br/>拓拔嗣 Tuòbá Sì
| [[409]]–[[423]]
| align="left" |
* Юнсін (永興 Yǒngxīng) 409–413
* Шеньжуй (神瑞 Shénrùi) 414–416
* Тайчан (泰常 Tàicháng) 416–423
|- align="center"
| [[Тай У-ді (Північна Вей)|Тай У-ді]]<br/>太武帝 Tàiwǔdì
| Тоба Тао<br/>拓拔燾 Tuòbá Táo
| [[424]]–[[452]]
| align="left" |
* Шігуан (始光 Shǐguāng) 424–428
* Шеньцзя (神麚 Shénjiā) 428–431
* Яньхе (延和 Yánhé) 432–434
* Тайянь (太延 Tàiyán) 435–440
* Тайпінчженьцзюнь (太平真君 Tàipíngzhēnjūn) 440–451
* Чженпін (正平 Zhèngpíng) 451–452
|- align="center"
|[[Нань Ань-ван]]<br/>南安王 Nánānwáng
| Тоба Юй<br/>拓拔余 Tuòbá Yú
| [[452]]
| align="left" |
* Юнпін (永平 Yǒngpíng) или Чэнпин (承平 Chéngpíng) 45
|- align="center"
|[[Вень-чен-ді]]<br/>文成帝 Wénchéngdì
| Тоба Цзюнь<br/>拓拔濬 Tuòbá Jùn
| [[452]]–[[465]]
| align="left" |
* Сін'ань (興安 Xīngān) 452–454
* Сінгуан (興光 Xīngguāng) 454–455
* Тайань (太安 Tàiān) 455–459
* Хепін (和平 Hépíng) 460–465
|- align="center"
|[[Сянь вень-ді (Північна Вей)|Сянь Вень-ді]]<br/>獻文帝 Xiànwéndì
| Тоба Хун<br/>拓拔弘 Tuòbá Hóng
| [[466]]–[[471]]
| align="left" |
* Тяньань (天安 Tiān'ān) 466–467
* Хуансін (皇興 Huángxīng) 467–471
|- align="center"
|[[Сяо Вень-ді (Північна Вей)|Сяо Вень-ді]]<br/>孝文帝 Xiàowéndì
| Юань Хун<br/>元宏 Yuán Hóng
| [[471]]–[[499]]
| align="left" |
* Яньсін (延 兴 Yánxīng) 471–476
* Ченмін (承 明 Chéngmíng) 476
* Тайхе (太和 Tàihé) 477–499
|- align="center"
|[[Сюань У-ді (Північна Вей)|Сюань У-ді]]<br/>宣武帝 Xuānwǔdì
| Юань Ке<br/>元恪 Yuán Kè
| [[500]]–[[515]]
| align="left" |
* Цзінмін (景 明 Jǐngmíng) 500–503
* Чженші (正始 Zhèngshǐ) 504–508
* Юнпін (永平 Yǒngpíng) 508–512
* Яньчан (延昌 Yánchāng) 512–515
|- align="center"
|[[Сяо-мін-ді]]<br/>孝明帝 Xiàomíngdì
| Юань Сюй<br/>元詡 Yuán Xǔ
| [[516]]–[[528]]
| align="left" |
* Сіпін (熙平 Xīpíng) 516–518
* Шеньгуй (神龟 Shéngūi) 518–520
* Чженгуан (正光 Zhèngguāng) 520–525
* Сяочао (孝昌 Xiàochāng) 525–527
* Утай (武 泰 Wǔtài) 528
|- align="center"
|[[Ю Чжу]]<br/>幼主 yòu zhǔ
| Юань Чжао<br/>元釗 Yuán Zhāo
| [[528]]
| align="left" |
|- align="center"
|[[Сяо Чжуан-ді]]<br/>孝莊帝 Xiàozhuāngdì
| Юань Цзию<br/>元子攸 Yuán Ziyōu
| [[528]]–[[530]]
| align="left" |
* Цзяньі (建 义 Jiànyì) 528
* Юн'ань (永安 Yǒng'ān) 528–530
|- align="center"
|[[Чан Гуан-ван]]<br/>長廣王 Chángguǎngwáng
| Юань Є<br/>元曄 Yuán Yè
| [[530]]–[[531]]
| align="left" |
* Цзяньмін (建明 Jiànmíng) 530–531
|- align="center"
|[[Цзе Мінь-ді]]<br/>節閔帝 Jiémǐndì
| Юань Гун<br/>元恭 Yuán Gōng
| [[531]]–[[532]]
| align="left" |
* Путай (普泰 Pǔtài) 531–532
|- align="center"
|[[Ань Дін-ван]]<br/>安定王 Āndìngwáng
| Юань Лан<br/>元朗 Yuán Lǎng
| [[531]]–[[532]]
| align="left" |
* Чжунсін (中興 Zhōngxīng) 531–532
|- align="center"
|[[Сяо У-ді (Північна Вей)|Сяо У-ді]]<br/>孝武帝 Xiāowǔdì
| Юань Сю<br/>元脩 Yuán Xiū
| [[532]]–[[535]]
| align="left" |
* Тайчан (太 昌 Tàichāng) 532
* Юнсін (永兴 Yǒngxīng) 532
* Юнсі (永熙 Yǒngxī) 532–535
|}
== Джерела ==
* Jean Sellier, Atlas des peuples d'Asie méridionale et orientale, La Découverte, Paris, 2008, p. 136.
* Jenner, W. J. F. Memories of Loyang: Yang Hsuan-chih and the lost capital (493–534). Oxford: Clarendon Press, 1981.
[[Категорія:Історія Китаю]]
[[Категорія:Династії Китаю]]
| |||