IQ (гурт): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
орфографія |
||
Рядок 18:
«IQ» був одним з нечисельних британських гуртів, що виникли на початку [[1980]]-х років, включаючи такі, як «[[Marillion]]», «[[Pendragon]]», «[[Twelfth Night]]», «[[LaHost]]» та «[[Pallas]]», що продовжили розвиток стилю [[прогресивний рок]], який був закинутий деякими гуртами [[1970]]-х, котрі вдалися до змішування або зміни власних музичних стилів (наприклад, «[[Genesis]]», «[[Emerson, Lake & Palmer|ELP]]», «[[Yes]]»). Музична преса тоді вигадала поняття «[[Неопрогресивний рок|неопрогресив]]», щоб описати діяльність таких гуртів, часто звинувачуючи їх в простому копіюванні стилів гуртів на кшталт «[[Genesis]]» чи «[[Yes]]». Ці звинувачення були енергійно відхилені гуртом «IQ», який претендував на широкий діапазон та еклектичний вибір музичних стилів.
У 1982 р. до складу гурту увійшли Пітер Нікколс (вокал), Майкл Голмс (гітара), Мартін Орфорд (клавішні), Пол Кук (барабани) та Тім Есау (бас-гітара). Вокаліст гурту [[Пітер Нікколлс]] залишив колектив у [[1984]] р. і зформував надалі новий гурт «Niadem's Ghost». Його замінив Пол Менел, але у 1990 р. Нікколлс повернувся. Нікколлс також створив дизайн до більшості альбомів гурту, в яких він є учасником. На початку 2005 р. [[Пол Кук]] залишив гурт, а на його місце був запрошений інший барабанщик - [[Енді Едвардс]]. В липні 2007 р. Мартін Орфорд проголосив про свій вихід з «IQ», його замінив Марк Вестворт. Незважаючи на свій вихід, Орфорд продовжує використовувати лейбл гурту «GEP» і взагалі, досі залишається тісно пов'язаним з гуртом.
Музичний стиль гурту, зокрема на початку своєї кар'єри, нагадує «[[Genesis]]» ери [[Ґебріел Пітер|Пітера Ґебріела]] та [[Геккетт Стів|Стіва Геккетта]] через постійну схожіть вокалів Ґебріела та Нікколсла, а також завдяки грандіозній грі клавішника Мартіна Орфорда. Звичайно, роль гітариста Майка Голмса і досі вважають дуже визначною, і саме він надав стилю гурту в музичному сенсі більш важкого характеру. Після виходу Нікколлса стиль гурту став все більш комерціалізованим та сприятливим для радіо на альбомах ''«Nomzamo»'' (1987) та ''«Are You Sitting Comfortably?»'' (1989), хоча і надалі кожен альбом містив деякі прогресивні рок-треки. Після повернення Нікколлса, починаючи з альбому ''«Ever»'', гурт знову повернувся до свого коріння прогресивного року, з довготривалими треками, що включають в себе складні аранжування та комплекні музичні форми.
| |||