|
== Зміст твору ==
Характеризуючи появу на історичній сцені [[Франція|французької]] філософії [[XVIII століття|XVIII ст.]] і [[Німецька класична філософія|клясичної німецької філософії]], ЕнгельсЕнґельс говорить про «філософські революції». Проте у ще глибшому розумінні став революцією процес створення історичного матеріялізму [[Карл Маркс|Марксом]] й ЕнгельсомЕнґельсом. Цей процес включав засвоєння у новій синтезі всього цінного зі спадщини філософської культури та насамперед її найвищого досягнення — філософії [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Георга Гегеля]] ([[1770]]-[[1831]]). Тому 1-у главу «Людвіга Фойєрбаха…» присвячено Гегелю та історії розколу гегелівської школи.
Погляди ГегеляГеґеля ЕнгельсЕнґельс передає так, як вони історично виступили як ідейне джерело марксистської філософії, а саме — в їхній суперечності між діялєктичною методою та догматизмом, некритичністю та консерватизмом його системи. Гегелівська філософія загалом, це — це «…грандіозний підсумок всього попереднього розвитку філософії…»; вся вона — «…тільки ідеалістично поставлений на голову матеріялізм»; у ній — разюче багатство ідей, що їх засвоєння є умовою справжнього виходу з «лябиринту» філософських проблєм. Фойєрбах же, відновлюючи матеріялізм, не подолав філософію Гегеля за допомогою «зняття» критики, але просто відкинув її. Хоча саме Фойєрбах дав становленню марксизму «могутній поштовх».
У 2-й главі ЕнгельсЕнґельс протиставляє обивательському, утилітаристському уявленню про «матеріяльне» та «матеріялізм» наукове, філософське поняття про них. Філософське поняття матеріялізму формулюється як відповідь на основне питання філософії (що первинне — матерія чи дух?); різниця ж у відповіді на це питання становить критерій клясифікації філософських концепцій. При цьому ЕнгельсЕнґельс виділяє «два боки» цього питання. З точки зору марксизму, мислення здатне, за висловом ЕнгельсаЕнґельса, продукувати вірне відображення дійсности. «На філософській мові це питання зветься питання про тотожність мислення і буття…» Саме матеріялістично усвідомлена тотожність мислення і буття визначає збіг гносеології, онтології та логіки в діалектицідіялєктиці, яка зводиться цим до «…науки про загальні закони руху зовнішнього світу і людського мислення», бо ці закони «…по суті тотожні…» Тому мислення, що пізнає, є завжди рухом понять згідно з логікою самого предмета.
Доказ предметної істинности знання і тим самим спростування дуалізму й агностицизму «…лежить у практиці, а саме в експерименті і промисловості». Тут ЕнгельсЕнґельс відволікається від инших функцій практики і від ролі її перетворених форм (відносини корисности). Звертаючи увагу на особливості діялєктичного матеріялізму, ЕнгельсЕнґельс відзначає три обмеженості старого матеріялізму: 1) механістичність; 2) метафізичність; 3) ідеалізм у розумінні суспільства. При цьому треба враховувати, що головним недоліком попередніх носіїв матеріялістичного світогляду є його споглядальність.
У 3-й главі ЕнгельсЕнґельс показує, що Фойєрбах не тільки залишився ідеалістом у розумінні суспільства, а й опинився тут набагато біднішими за Гегеля. У соціяльних відносинах «…він бачить лише одну сторону: мораль». Причиною етичного ідеалізму Фойєрбаха є його антропологізм.
4-та глава містить характеристику революційного перевороту в філософії, що його здійснили Маркс й ЕнгельЕнґельс, а також екскурсію у царину матеріялістичної теорії історії.
Основоположники марксизму сприйняли та переробили клясичну філософську спадщину. Гегелівську діялєктику вони звільнили від «ідеологічного перекручення». Вся справа в тім, аби не тільки «визнавати» діялєктику, а й уміти «…застосовувати її на ділі в кожному окремому випадку і в кожній даній галузі дослідження». Марксизм проголосив принципово нове ставлення між предметом філософії та предметами инших позитивних наук. Оцінюючи відкриття клітини, встановлення закону збереження і перетворення енергії та теорію Дарвіна як три великі відкриття, ЕнгельсЕнґельс угледів в них початок засвоєння діялєктичної методи мислення самими позитивними науками. Оскільки таке засвоєння відбувається, воно позбавляє філософію монополії на завдання «….скласти в більш-менш систематичній формі ясну картину природи як одного зв'язного цілого», оскільки науки стають повноправними будівничими систем. Теоретично розвинені науки роблять зайвою особливу, окрему від них науку про світ загалом, на що раніше претендувала філософія. Тим самим філософії надається можливість зосередити свою увагу на дослідженні загальних характеристик дійсності, на розробці діалектикидіялєктики як логіки та теорії наукового пізнання.
У нарисі матеріалістичногоматеріялістичного розуміння історії марксизм протиставляється домарксовим соціологічним концепціям як такий, що він вперше розкрив матеріальніматеріяльні рушійні сили, що ховаються за ідеальними спонукальними силами; розглядаючи лише загальну незалежність перших від других, ЕнгельсЕнґельс відволікається від того, що і ті й інші можуть виступати як нібито незалежні від людської діяльности, від реальної людини. ЕнгельсЕнґельс пояснює найважливіші положення марксистської теорії кляс і клясової боротьби, теорії базису і надбудови, аналізує клясовий характер держави.
== Історія видання ==
|
