Аварський каганат: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 4:
Племена мешкали у Північному причорномор'ї та на теренах сучасної України. Сусідили з державами [[Анти|антів]], гунів, болгар, [[Кутригури|кутригурів]], оногурів.
Очолив державу видатний полководець хан [[Баян (хан)|Баян]]. Паннонія стала центром [[каганат]]у, де була збудована система «хрінгів» — фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Панонії авари постійно нападали на [[слов'яни|слов'ян]], [[франки|франків]], [[лангобарди|лангобардів]] та інші племена, а також на Візантію.▼
== Історія ==
Аванський князь [[Сародіус]] виступав на дипломатичних переговорах, як посередник між псевдо-аварськими кочовиками на чолі з каганом [[Кандік|Кандіком]] та візантійським імператором [[Юстиніан I|Юстиніаном I]] в 557 році. Дипломатична допомога Сародіуса сприяла тому, що привела до угоди між тюркам та імператором [[Маврикій (візантійський імператор)|Маврикієм]] у [[598]] році, щоб підтримати правителя [[Санділ|Санділа]].▼
▲Історію аварського каганату зазвичай починають з [[567 рік|567 року]] .Очолив державу видатний полководець хан [[Баян (хан)|Баян]]. Паннонія стала центром [[каганат]]у, де була збудована система «хрінгів» — фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Панонії авари постійно нападали на [[слов'яни|слов'ян]], [[франки|франків]], [[лангобарди|лангобардів]] та інші племена, а також на Візантію.
▲
З [[570-ті|70-х]] років [[6 століття|6 сторіччя]] авари почали систематичні вторгнення у Візантію, завдали їй ряд поразок та змусили платити данину, яка після спустошливого набігу на [[Далмація|Далмацію]] та [[Іллірія|Іллірію]] в [[583]] році досягла 120 тисяч солідів (за Феофаном). У [[587]] році Баян спустошив [[Мезія|Мезію]], зруйнував [[Доростол]] (Силистрія), [[Сінгідун]] (на Дунаї), [[Маркіанополь]] (на західному узбережжі Чорного моря). Значні вторгнення аварів на Балкани відбувалися в [[592]], [[598]] та в наступні роки.
Рядок 12 ⟶ 14:
Сародіус виступав на дипломатичних переговорах як посередник між псевдо-аварськими кочовиками на чолі з каганом Кандіком та візантійським імператором Юстиніаном I 557 року, а потім знову між ними та Юстином II 569 року. Історичні свідчення вказують, що Сародіус насправді був із [[Ефталіти|ефталітів]] (народність Персії) і, мабуть, не мав права використовувати назву аварського кагана.
Дипломатична допомога Сародіуса сприяла тому, що привела до угоди між тюрками та імператором [[Маврикій (візантійський імператор)|Маврикієм]] [[598]] року, щоб підтримати правителя Санділа.
== Зникнення аварів ==
Перетворивши залишки аварів у своїх васалів і поставивши на чолі їх похрещеного кагана, франки надали їм, в межах [[Східна марка|Східної марки]], частину області, з центром близько Саварії (нині м. [[Сомбатхей]] , що належить зараз [[Угорщина|Угорщині]] ). Незабаром сюди стали проникати [[хорутани]]. Їх натиск був настільки інтенсивним, що в [[811]] р. [[франки]] виявилися змушеними виступити на захист аварів. Останній раз як окреме плем'я, що знаходилося у васальній залежності від франків, авари згадуються в джерелах, датованих [[822]] р. Через шість років, у ході адміністративних реформ Франкської держави, вони були перетворені в королівських підданих.
У [[899]] р. [[Паннонія|Паннонію]] захоплюють угорці, з якими зливаються залишки авар.<ref name="Гумільов">[[Лев Миколайович Гумільов|Л. М. Гумільов]] [http://www.spsl.nsc.ru/history/gumilev/p1/index.htm Давня Русь і Великий степ.]</ref>.
Широко відомий вислів [[Повість врем'яних літ|руського літопису]] — «Погибоша акі обри (Обре)» <ref>Керрер, Микола . «Погибоша акі обре…» — газета «Історія», № 19’2001</ref>; так говорять про що-небудь загибле, безслідно зникле. Сенс цієї приказки - караюча рука Господа в змозі віддати належне і таким, здавалося б, - непереможним, гордовитим і насолоджуючихся своєю безкарністю людям як авари: {{цитата|Биша бо обре тілом велиці, а умом горди, і [[Бог]] потреби я, і помроша всі, і не остася ні єдин обрин. І є притча в Русі і до сього дні: ''погибоша акі Обре'' , їх же несть племені, ні наследка <ref>[[Повість врем'яних літ]]</ref>}}
== Етнічний склад ==
Аварський каганат був поліетнічною державою. На даний момент в історіографії існують три основні точки зору на етногенез авар: вони монголоязичние етнос - [[сяньбі]] або [[жужани]]; вони переважно іраномовний етнос - хіонити, який жив у Приараллі, і об'єднався з уграми. Згадуються Амміаном Марцеллін в IV ст. н. е..; вони тюркомовний етнос. При цьому всі теорії допускають можливий вплив різних етнічних елементів і згодні в тому, що авари, в будь-якому випадку, не являли собою однорідне плем'я і в міру просування по Європі відчували сильний вплив тюркомовних племен.
== Володарі Аварського каганату ==
Рядок 25 ⟶ 37:
[[814]] року, напередодні франкського розгрому, аварів очолив [[тудун]] Кажд, який згодом взяв ім'я Теодорус.
== Примітки ==
{{Примітки}}
== Джерела ==
Рядок 34 ⟶ 49:
[[Категорія:Колишні державні утворення]]
[[Категорія:Антична історія України]]
[[Категорія:Велике переселення народів]]
| |||