Донбаська операція (1919): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
Головний удар цьому угрупованню мала нанести 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. [[Іловайська]] (нині м. [[Іловайськ]], усі нині Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжні удари мали нанести війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов’янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 груд. війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії.
Білогвардійське командування зосередило в районі м. [[Бахмут]]—[[Попасна]] нове угруповання з завданням відкинути 1-шу Кінну армію за [[Сіверський Донець]] і перейти до оборони. Однак 25 груд. 1-ша Кінна армія знову перейшла в наступ. 27 грудня війська РСЧА оволоділи Луганськом, 28 — Бахмутом, 29 — Дебальцевим, 30 — Горлівкою, де білогвардійці намагалися ще раз закріпитися. На 1 січня 1920 білогвардійці були вибиті зі станції Іловайська, Амвросіївка (нині місто Донец. обл.), Ровеньки (нині місто), Дякове (нині село Антрацитівського району, обидва Луганської області). Зазнавши великих втрат — 3 тис. осіб убитими, 5 тис. полоненими, білогвардіські війська поступово відступили в Крим і, частково, до [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]] (нині місто Ростовської обл., РФ).
==Посилання==
| |||