Вікіпедія

Мирне (Сватівський район): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 35:
}}{{Otheruses|Червоноармійське}}
 
'''Червоноармійське'''&nbsp;— [[селище]] в Україні, [[Білокуракинський район|Білокуракинському районі]] [[Луганська область|Луганської області]]. Орган місцевого самоврядування&nbsp;— [[Червоноармійська сільська рада]]. Сільській раді підпорядковані села [[Кочине-Розпасіївка]], [[Новопокровка (Білокуракинський район)|Новопокровка]], [[Нянчине]], [[Попасне (Білокуракинський район)|Попасне]]. Площа селища 293 га<ref name="МіСУЛ">Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Болгов.&nbsp;— К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012.&nbsp;— 472 с.&nbsp;— ISBN 978-966-8153-83-9</ref>.
 
== Назва ==
Колишня назва села Стукалове походить від прізвища Стукалова, прикажчика графині Піддубної. За народною версією&nbsp;— від дієслова «стукати», бо село славилось місцевими ковалями.
 
== Історія ==
До появи села ці землі, 40 тис. десятин, належали княгині Мещерській, що жила в Харкові, а землями управляв жорстокий прикажчик Стукалов, про якого в народі залишилось багато недобрих переповісток. 1905 року княгиня продала ці землі Харківському земельному банку. Частину цих земель викупила графиня Піддубна<ref name="МіСУЛ"></ref>.
 
Офіційно село '''Стукалове''' засноване [[1909]] року під час [[Столипінська реформа|Столипінської реформи]] і заселення [[Старобільський повіт|Старобільського повіту]] («Українського Сибіру»). Перші поселенці були Бендич Іван Андрійович, Кліщ Мирон Костянтинович з [[Київська губернія|Київської]], Байрачний Григорій Кирилович&nbsp;— [[Харківська губернія|Харківської]], Хоменко, Свистун, Нечухрайний&nbsp;— [[Полтавська губернія|Полтавської губерній]]. Унтер-офіцер Іван Бендич оселившись поруч із ставком став виночерпієм графині Піддубної в Стукаловому. Рада селянських депутатів утворена в грудні [[1917]] року. 1918 року маєток графині було зруйновано, а на його місці Іван Бендич, випрохавши матеріалів в [[Сватове|Сватовому]], вирішив побудувати школу<ref name="МіСУЛ"></ref>.
Село '''Стукалове''' засноване [[1909]] року, [[1930]] року воно отримало статус [[Селище|селища]] під новою назвою '''Красноармійське'''. [[1947]] року перейменоване на Червоноармійське. Рада селянських депутатів утворена в грудні [[1917]] року. Осередок [[ВКП(б)]] і [[комсомол]]у створено в [[1933]] році.
 
1929 року під час колективізації було створено колгосп «Паризька комуна». Для сільськогосподарських робіт залучали військовослужбовців Червоної армії, які були розквартировані у військовій частині на території села. Тому [[1930]] року село отримало статус [[Селище|селища]] під новою назвою '''Красноармійське'''. 1930 року утворено великий колгосп «Тополі» (на стику земель сучасних Білокуракинського, [[Троїцький район (Луганська область)|Троїцького]], [[Сватівський район|Сватівського]] районів Луганської області), до якого 1931 року увійшли землі колгоспу «Паризька комуна», а частина земель увійшла до новоствореного радгоспу «Червоноармієць». Осередок [[ВКП(б)]] і [[комсомол]]у створено в [[1933]] році.
 
У роки Великої Вітчизняної війни 65 жителів села воювали у [[Радянська армія|Радянській армії]], 35 з них загинуло. 52 людини нагороджені орденами і [[Нагороди СРСР|медалями СРСР]].
 
[[1947]] року селище було перейменоване на '''Червоноармійське'''. Після голодного 1947 року в радгоспі одержали добрі врожаї, за що багато радгоспних працівників отримало орденів та медалей<ref name="МіСУЛ"></ref>.
 
На період головування в колгоспі Будняка В. М. (1951–1975) припадає розквіт економічного та соціального життя селища. У селі з'явилися нові МТФ, машино-тракторна майстерня. Велось велике будівництво [[Ферма (сільське господарство)|тваринницьких ферм]], закуповували нову техніку: трактори, комбайни, автомашини. Організовано індивідуальне будівництво на 3 вулицях, поставлено кілька будинків за кошти радгоспу. В селі з'явився [[водогін]].
 
За часів головування Трокая В. Г. в селі було покладено асфальт, збудовано ангар, зведено нову Молодіжну вулицю. У 1990-х роках відкрито новий торгівельний центр, почалась газифікація села.
 
== Населення ==
 
Населення становить 574520 осіб, 200 дворів. На середину [[XX століття]] селище налічувало 225 дворів та 638 мешканців.
 
== Вулиці ==
Рядок 54 ⟶ 66:
 
За часів [[СРСР]] у селищі знаходилась центральна садиба радгоспу «Червоноарміець», створеного в [[1932]] році. За радгоспом було закріплено 13 555 га сільськогосподарських угідь, з них 8423 га орної землі. Радгосп вирощував зерно, виробляв м'ясо, молоко.
 
Директори радгоспу:
* 1951–1975&nbsp;— Будняк Володимир Микитович.
* 1975-&nbsp;— Трокай Володимир Григорович.
 
1994 року розпочався процес реформування радгоспу «Червоноармійське», в результаті чого господарство розпалося на декілька менших господарств із різними формами господарювання: фермерське господарство «Діана» Ставицького С. А., «Донбасагро» Малика О. М., ФГ «Людмила» Колпаченко А. М., ФГ «Форвард» Хрипуна В. В., ФГ «Форвард-2» Силкіної Т. А., ФГ «Ява» Фоменко В. І. У 1990-х роках був відкритий млин і олійниця.
 
== Транспорт ==
 
Розташоване за 38&nbsp;км від районного центру і за 7&nbsp;км від залізничної станції [[Солідарне (станція)|Солідарне]] на лінії [[Валуйки]]&nbsp;— [[Кіндрашевська-Нова]]. З районним центром і зі станцією пов'язане автошляхами<ref name="МіСУЛ"></ref>.
 
== Культура та інфраструктура ==
 
У селищі були зведені восьмирічна школа на 220 учнів, будинок культури із залом на 300 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий комбінат, швейна майстерня, пункт з ремонту побутових виробів, 4 магазини, їдальня, готель, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція.
 
За роки восьмої та дев'ятої [[П'ятирічки|п'ятирічок]] ([[1966]]–[[1975]]) побудовано 7 багатоквартирних і 55 індивідуальних житлових будинків, готель, гуртожиток.
 
1977 року в селі була зведена восьмирічна школа на 220 учнів зі спортивним залом. Директором було призначено Журбу Миколу Олексійовича. 1980 року директором став Сінченко Іван Іванович<ref name="МіСУЛ"></ref>.
 
У 1980-х роках на 600 мешканців селища було 20 легкових автомобілів, 70% населення мало у власності мотоцикли та інші технічні засоби<ref name="МіСУЛ"></ref>.
 
Станом на 2010 рік в селі працює Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, середня загально-освітня школа, дитячий садок «Дзвіночок», відділення зв'язку, 3 магазини продовольчих товарів, 2 магазини промислових товарів, аптека.
 
== Пам'ятники ==
 
У селі споруджено пам'ятник 43 загиблим воїнам на фронтах Великої Вітчизняної війни.
 
== Видатні особистості ==
 
* [[Будняк Володимир Микитович]]&nbsp;— директор радгоспу, [[Герой Соціалістичної Праці]].
Завідувач фермою А.&nbsp;П.&nbsp;Ставицький і бригадир І.&nbsp;Д.&nbsp;Водолазький були удостоєні звання [[Герой Соціалістичної Праці|Героя Соціалістичної Праці]]. Доярка М.&nbsp;П.&nbsp;Левченко та механізатор А.&nbsp;В.&nbsp;Табуренко нагороджені [[орден Леніна|орденом Леніна]]. Свого часу керував радгоспом [[Герой Соціалістичної Праці]] В.&nbsp;М.&nbsp;Будняк.
* [[Водолазький І. Д.]]&nbsp;— бригадир, Герой Соціалістичної Праці.
* Левченко М. П.&nbsp;— доярката механізатор, нагороджена [[орден Леніна|орденом Леніна]].
* [[Ставицький А. П.]]&nbsp;— завідувач фермою, Герой Соціалістичної Праці.
* Табуренко В. П.&nbsp;— механізатор, нагороджений орденом Леніна.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мирне_(Сватівський_район)