Молекулярне клонування: відмінності між версіями

По-друге, необхідно обрати вектор для клонування. Векторна молекула повинна відповідати декільком обов'язковим умовам: 1) вектор повинен тривалий час існувати в популяції клітин-господарів (тобто реплікуватись або автонономно, або разом з хромосомами клітин); 2) має містити біохімічні або генетичні маркери, які дозволяли виявляти його у клітинах; 3) структура молекули повинна допускати вбудування в неї нуклеотидної послідовності без порушення її функціональної цілісності. {{sfncite book|author = Патрушев Л.И. |2000| title = Экспрессия генов.| plocation=558 Москва |ISBN 5-02-001890-2publisher = Наука,| year = 2000| page=558 }}</ref> Для конструювання векторів використовують плазміди, вірусні хромосоми, а також фрагменти хромосом еукаріотичних клітин. Сучасні векторні системи дозволяють створювати рекомбінантні молекули, що здатні нести у своєму складі послідовності довжиною до кількох сотень тисяч нуклеотидів (так звані [[штучна хромосома дріжджів|штучні хромосоми]]).