Молекулярне клонування: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Makkreker (обговорення | внесок)
Makkreker (обговорення | внесок)
Рядок 34:
Для проведення процедури молекулярного клонування потрібно, по-перше, вибрати біологічний об'єкт, де необхідна нуклеотидна послідовність буде реплікуватись. Для молекулярного клонування можуть застосовуватись як прокаріотичні, так і еукаріотичні організми, в залежності від задачі, яку необхідно вирішити. Найчастіше в лабораторіях використовуються кишкова паличка ''[[Escherichia coli]]'' та дріжджі ''[[Saccharomyces cerevisiae]]'' відповідно.
 
По-друге, необхідно обрати вектор для клонування. Векторна молекула повинна відповідати декільком обов'язковим умовам: 1) вектор повинен тривалий час існувати в популяції клітин-господарів (тобто реплікуватись або автонономно, або разом з хромосомами клітин); 2) має містити біохімічні або генетичні маркери, які дозволяли виявляти його у клітинах; 3) структура молекули повинна допускати вбудування в неї нуклеотидної послідовності без порушення її функціональної цілісності. {{sfncite book|author = Патрушев Л.И. |2000| title = Экспрессия генов.| plocation=558 Москва |ISBN 5-02-001890-2publisher = Наука,| year = 2000| page=558 }}</ref> Для конструювання векторів використовують плазміди, вірусні хромосоми, а також фрагменти хромосом еукаріотичних клітин. Сучасні векторні системи дозволяють створювати рекомбінантні молекули, що здатні нести у своєму складі послідовності довжиною до кількох сотень тисяч нуклеотидів (так звані [[штучна хромосома дріжджів|штучні хромосоми]]).
 
Стандартна процедура клонування включає в себе 4 базових кроки:{{sfn|J. Reece|2004|Analysis of Genes and Genomes| p=183}}