Вікіпедія

Латинська література в Україні: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Seleonov (обговорення | внесок)
13 109 редагувань
→‎Джерела: виправив посилання
м вікіфікація
Рядок 3:
'''Украї́нська латиномо́вна літерату́ра''' — частина [[Українська література|української літератури]], написана [[латинська мова|латинською мовою]] протягом 15—19 століть.
 
== Значення ==
Значення [[латинська мова|латинської мови]] для розвитку наукової та художньої думки Європи важко переоцінити: протягом багатьох століть вона залишалась провідною мовою освіти і науки. Коли, починаючи з XV  ст., Україна поволі, але впевнено виходила зі стану вимушеної культурної замкнутості, багатомовність стає органічною рисою її літератури.
 
Майже до середини ХХ ст. у європейському [[літературознавство|літературознавстві]] панував погляд на латину як на гальмівний чинник у розвитку національних літератур. Критики (зазвичай необґрунтованої) латиномовна література зазнавала упродовж тривалого часу, і це стосувалося не лише мови, що нібито робила коло її реципієнтів обмеженим, а й тематики, мотивів, а також художньо-стилістичних засобів. Згодом погляд на художню спадщину авторів, які творили [[латинська мова|латиною]], підлягає об'єктивізації.
 
Попри величезну кількість текстів латинською мовою, перші з яких з'являються наприкінці XV, а останні — на початку XIX  ст., наукових праць, у яких досліджується вітчизняна парость [[неолатиністика|новолатинської літератури]], поки що недостатньо. У минулому їх створенню перешкоджала багатолітня конфесійна і мовна упередженість у доборі матеріалу та ідеологічні рамки, що не дозволяли відносити твори, написані латинською мовою, до української літератури.
 
Однак потужна інтелектуальна база для вивчення цього особливого явища [[українська література|української літератури]] почала формуватися в давніші часи та продовжує збагачуватися нині завдяки розвитку [[неолатиністика|неолатиністики]] — молодої дисципліни, що у ХХ ст. відокремилася від [[класична філологія|класичної філології]]. Її об'єктом є філософсько-художні латиномовні тексти, що датуються кін. XV—XX XV–XX ст.
 
Латиномовна література, маючи низку специфічних рис, залишається мовною версією національної, ще одним засобом вираження в письменницьких руках, а не абсолютно самобутнім відрубним явищем, оскільки виключно латиномовних письменників ані серед українських, ані серед польських в окресленому періоді (XVI - XIX XVI–XIX ст.) не виявлено. Це підтверджується результатами аналізу жанрової належності творів латинською мовою та їхньої поетики: значних відмінностей, крім деяких виявів авторської оригінальності, у її жанровому репертуарі, порівняно з україномовною, не спостерігається.
 
== Автори ==
Опрацювання латиномовного масиву в українській філології розпочалося із поетичних жанрів, зокрема, вельми поширеним на той час епічному та етикетному присвячена переважна більшість сучасних досліджень; розгляд прози досі обмежувався духовно-філософськими (С. Оріховський) та науковими (Ю. Дрогобич) трактатами, а також епістолярією [[Юрій Дрогобич|Ю. Дрогобича]], [[Оріховський Станіслав|С. Оріховського]], [[Григорій Савич Сковорода|Г. Сковороди]].
 
Рядок 21:
Досліджена лише почасти і потребує продовження та поглиблення студій історіографічна проза С. Окольського, М. Хвальковського, [[Юзефович Ян Томаш|Я. Юзефовича,]] М. Лучкая та інші твори менш відомих чи анонімних авторів, які послуговувалися латиною. Хоча вже за тогочасними правилами, історик мусив нічого не вигадувати, а писати лише правду, не керуючись ні дружбою, ні ненавистю, на сторінках тогочасних видань розквітає ідеалізуючий біографізм — ідеться передусім про численні види етикетної літератури — твори, написані з нагоди визначної події у родинному чи суспільному житті, спрямовані на вшанування певної шляхетної особи та її діянь: з нагоди дня народження (genethliaca), [[весілля]], на подяку (eucharistica), на [[смерть]] (epicedia), хвалебні промови з інших приводів (encomiastica, panegyrici) тощо.
 
== Напрями ==
* [[Історіографія]]
* [[Інтелектуальна література]]
Рядок 28:
* [[Епістолографія|Епістолярія]]
 
== Етикетна література ==
Українська етикетна [[проза]] — це, головним чином, енкомії (панегірики), у яких прославляється окремий звитяжний вчинок героя, весільні величання, уславлення достойника по смерті. Переважання написаного з нагоди подій людського життя — характерний вияв ренесансного антропоцентризму, що повернув до широкого вжитку численні призабуті жанри, які, беручи початок в античності, сприяли утвердженню людського начала в літературі пізніших часів.
Саме в етикетних творах особливо яскраво виявляє себе характерна ознака художньої літератури XVII—XVII XVII–XVII ст., що полягає у поєднанні поезії та прози у межах одного твору. [[Прозиметрій]] — межове [[явище]], поряд з метризованою прозою, що стало наслідком чергової зміни домінування поезії та прози у художній літературі. Прозиметрій зустрічається також у полемічній літературі. Вкраплення віршів у прозовому творі були не лише прикрасою — вони виконували емоційну функцію, відігравали роль резюме на завершення кожної частини, мали дидактичну мету, полегшуючи запам'ятовування рядків, що містили головну думку. Прозові вставки у вірші створювали простір для авторських роздумів, давали змогу недвозначно висловлювати власну точку зору.
 
Найчастотніші серед словесних тропів у етикетних творах — [[метафора]], [[синекдоха]], [[метонімія]], серед смислових — [[Гіпербола (література)|гіпербола]], [[алегорія]], [[перифраз]]. [[Стилістичні засоби]] представлені словесними фігурами додавання ([[анафора]], [[Анадіплозіс|анадиплозис]], [[синонімія]], [[градація]]), подібності ([[антитеза]], [[парономазія]]), пропуску ([[асиндетон]], [[полісиндетон]]) та смисловими — фігурами речень ([[інверсія]], [[еліпсис]], [[Риторичне запитання|риторичні запитання]], [[ствердження]], [[заперечення]], [[вигук]]и, [[Синтаксичний розбір|окличні речення]]).
 
== Див. також ==
Рядок 43:
== Посилання ==
* http://medievist.org.ua  — українська латиномовна література: аналіз, джерела, переклади оригінальних текстів
* http://izbornyk.org.ua  — Історія України IX—XVIII IX–XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації
 
== Джерела ==
* [http://www.medievist.org.ua/2013/01/blog-post_2704.html Шевченко-Савчинська Л. Г. Етикетна латиномовна поезія в українській літературі XVI—XVIII XVI–XVIII ст.]
* [http://books.google.com.ua/books?id=77w-DIz7vkQC&lpg=PA3&hl=uk&pg=PA3#v=onepage&q&f=false Шевченко-Савчинська Л., Балашов К. Давня література: з полону стереотипів. К., "«Медієвіст"». 2012]
 
[[Категорія:Українська література]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Латинська_література_в_Україні