Баранівський порцеляновий завод: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
категорії
стильові правлення
Рядок 23:
Збереглися відомості про те, що у [[1822]] році було виготовлено одинадцять тисяч [[тарілка|тарілок]] та понад вісімнадцять тисяч інших виробів, у [[1828]]-му — 10,6 тисячі тарілок, 16,2 тисячі пар [[чашка|чашок]], 23 тисячі інших виробів. Шкала цін у той час була такою: тарілки — від 72 копійок до 1 рубля 45 копійок, чашки — від 7 рублів 50 копійок до 36 рублів (пара), чайники — від 60 копійок до 18 рублів, ваза — від 5 рублів 40 копійок до 45 рублів. Білий сервіз коштував 42 рублі, з золотими прикрасами — від 87 до 240 рублів.
 
Цікаво, що столовий посуд виготовлявся лише в гарнітурах. Окрім глибоких, мілких, десертних, пиріжкових тарілок, вази для супу, двох мисочок для оселедця, салатника, до них входило п'ять блюд різної величини, підливник, «соустерин», глечик для компоту з кришкою. Ось скільки тоді було потрібно порцеляни для того, щоб сервірувати стіл «за повною програмою»! У 1838 році польський письменник [[Юзеф Крашевський]] у листі до батька в село [[Омельне (Ківерцівський район)|Омельне]] Луцького повіту хвалився, що з Баранівки для нього привезли вазу, салатник, 18 глибоких і 54 мілких тарілей, дві кухонні дощечки, стільки ж мисочок і сільничок.
 
{{Цитата|''При въезде в местечко Барановку видна група строений, имеющих в совокупности вид помещичьей усадьбы,-&nbsp;— это фарфоровая фабрика Мезеров. Она расположена под лесом на реке [[Случ (притока Горині)|Случь]]ь, в одной [[верста|версте]] от местечка... Глина вывозилась из-под деревни [[Кашперівка (Баранівський район)|Кашперовка]], что в 12 верстах от Барановки...''}}<ref>М.Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии» ([[1888]])</ref>
 
На початку [[ХХ століття]] випуск столового посуду і ваз становив понад півтора мільйона штук. Наприклад, чайники виготовлялися такі: «''Рафаель''», «''ріпка''», «''грань''», «''широка грань''», «''рококо''», «''чайник з каскою''», «''чайник водний''», «''чайник доливний''», «''чайник для шинку''». «''Конде і троянда''», «''Отелло і Мірель''», «''Рафаель''»&nbsp;— назви молочників. Блюдця і чашки класифікувалися так: «гладенькі», «конічні», «манжет», «гавіленд», «паризькі», «американські», «гранчасті». А діапазон збуту визначався гаслом: «По всій [[Росія|Росії]] і [[Сибір]]у».