6 лютого 1966 року був пострижений у ченці патріархом [[Ґерман (Патріарх Сербії)|Ґерманом]]. Прийняв ім'я Савва на честь святого сербського архієпископа [[Святий Савва|Савви]]. Після повернення до Польщі митрополитом Варшавським та усієї Польщі [[Стефан (Рудик)|Стефаном (Рудик)]] був рукоположений у священника. Це відбулося в [[Митрополичий собор святої рівноапостольної Марії Магдалини|соборі святої Марії Магдалини у Варшаві]] 6 березня 1966 року<ref name=1"ws12">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 12. ISBN 978-83-60311-14-1 {{ref-pl}}</ref>. З 1966 по 1970 виконував обов'язки директора канцелярії варшавського митрополита. В той же час продовжував свою наукову співпрацю з Християнською богословською академією, сприяв ремонту храму святої Марії Магдалини у Варшаві, а також неодноразово виїжджав на [[Підкарпаття]] з метою підтримки діяльності тамтешніх парафій, які були позбавлені постійного духовенства. За свою працю на благо Польській православній церкві 11 травня 1969 року удостоївся звання [[ігумен]]а <ref name="ws12"></ref>. Пізніше, за власним бажанням відмовився працювати в канцелярії варшавського митрополита аргументуючи це заздрістю інших священників, а також конфліктом зі священником Єжи Клінгером та невизнанням Християнською богословською академією його диплому доктора наук, котрий він отримав у Белграді<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu "Bizancjum", "Aparat represji w Polsce Ludowej (1944-1989)", nr 1, 2008, s.102-108{{ref-pl}}</ref>. У середині 60-тих років став кандидатом на єпископську кафедру, однак до хіротонії справа так і не дійшла<ref name="miron272">A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 272. ISBN 83-7431-046-4 {{ref-pl}}</ref>.
