Правосуб'єктність: відмінності між версіями

'''''<big>Правосуб'єктність</big> '''''&nbsp;— ''це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин.'' Це складна юридична властивість, яка складається з [[правоздатність|правоздатності]], [[дієздатність|дієздатності]] і [[деліктоздатність|деліктоздатності]] разом узятих. Правосуб'єктність&nbsp;— об'єднувальна категорія. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані. <br/>

== [[Правоздатність]] ==

'''''<big>Правоздатність</big>'''''&nbsp;— ''це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені законом [[суб'єктивні права]] і [[юридичні обов'язки]], здатність бути їх носієм.'' Це не є фактична здатність реалізовувати права і обов'язки на практиці, це&nbsp;— принципова потенційна здатність суб'єкта мати їх (в цей момент або в майбутньому).

Правоздатність притаманна усім суб'єктам права, хоча вони не повинні обов'язково мати і реалізувати усі надані їм права. Правоздатність&nbsp;— це категорія, однакова для всіх її учасників, хоча кількість прав і обов'язків в окремих суб'єктів може бути різною.

Власне, правоздатність сама по собі ніякого реального блага не дає. Це тільки «право на право», тобто право мати право, а вже останнє відкриває шлях до володіння тим чи іншим благом, здійснення відповідних дій, висування домагань. Не можна на підставі лише однієї правоздатності що-небудь вимагати, крім домагання рівноправності членів суспільства. Правоздатність існує там, де є [[правове регулювання]], правове поле . Ця якість не змінюється, її не можна зробити ані більшою, ані меншою.<ref> Волинка К.&nbsp;Г.&nbsp;Теорія держави і права: Навч. посіб.&nbsp;— К.: МАУП, 2003.&nbsp;— 240 с. </ref><br/>

=== Відмінність правоздатності від [[суб'єктивні права|суб'єктивного права]] ===

# Абстрактна, а суб'єктивне право конкретне.<ref>М.&nbsp;С.&nbsp;Кельман, О.&nbsp;Г.&nbsp;Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник.&nbsp;— К.: Кондор, 2006.&nbsp;— 477 с</ref><br/>

* ''Загальна правоздатність''&nbsp;— це здатність будь-якої особи чи організації бути [[суб'єкт права|суб'єктом права]] як такого. Вона визнається державою за особами з моменту їх [[народження]], відповідної офіційної реєстрації &nbsp;— для юридичних осіб.

* ''Спеціальна правоздатність''&nbsp;— здатність бути учасником [[правовідносини|правовідносин]], що виникають у зв'язку із зайняттям певних посад ([[президент]],[[суддя]], член [[парламент]]у) чи приналежності особи до певної категорії суб'єктів права (робітники ряду транспортних засобів, правоохоронних органів та ін.). Виникнення спеціальної правоздатності завжди потребує виконання особливих умов.<br/>

''Цивільна правоздатність'' &nbsp;— це визнана об'єктивним правом здатність фізичної або юридичної особи мати цивільні права та обов'язки.

Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження та припиняється зі смертю. Вона гарантована державою і випливає з міжнародних пактів про [[права людини]], принципу [[гуманізм]]у, формальної [[рівность|рівності]], [[справедливость|справедливості]]. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення.

Таким чином, обсяг цивільної правоздатності &nbsp;— це сукупність можливостей набувати та реалізовувати цивільні права та обов'язки, що може мати особа відповідно до законодавства України.

Обсяг цивільної правоздатності юридичної особи встановлений ст. 91 ЦК України, відповідно до якої юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Наприклад, тільки людині може належати право на вільний вибір місця проживання. Отже, ЦК України встановлена універсальна правоздатність не тільки для фізичних, а й для юридичних осіб. <ref>Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката: У 2 ч. / О. &nbsp;Д. &nbsp;Святоцький, Т Г. Захарченко, С Ф. Сафулько та ін.; Зазаг. ред. С. &nbsp;Ф. &nbsp;Сафулька. &nbsp;— К.: Видав­ничий Дім «Ін Юре», 2008. &nbsp;— Ч. 1. &nbsp;— 616 с.</ref>

== [[Дієздатність]] ==

'''''<big>Дієздатність</big>'''''&nbsp;— ''здатність особи своїми власними діями набувати права і обов'язки, самостійно реалізовувати їх.'' Дієздатність передбачає здатність розпоряджатись правами та виконувати обов'язки. Іншими словами, це можливість реалізовувати правоздатність. Наявність дієздатності свідчить про те, що суб'єкт здатний чинити дії, які породжують [[юридичні наслідки]].<br/>

Такий характер мають, за деякими винятками, трудова, шлюбно-сімейна правосуб'єктності. В деяких же інших галузях права (насамперед в цивільному праві) правосуб'єктність фізичних осіб ніби роз'єднується, включаючи відносно виокремлені структурні елементи: правоздатність і дієздатність. Це пояснюється природою цивільних і деяких інших майнових суб'єктивних прав. Процес реалізації майнових прав не має настільки тісного безпосереднього зв'язку з носієм права, як це властиво іншим видам суб'єктивних прав(політичним, шлюбно-сімейним і &nbsp;т. &nbsp;д.)

Але в цивільному праві праздатність ніби прагне з'єднатися з дієздатністю для ліквідації розриву. Ось чому недієздатність дітей і душевнохворих доповнюється у цивільному праві за допомогою дієздатності інших осіб &nbsp;— опікунів, піклувальників чи батьків.

* самостійно здійснювати свої права і обов'язки.<br/>

Дієздатність залежить від віку і психологічного стану особи, в той час як правоздатність не залежить від вказаних обставин. Причому в різних галузях права цей вік різний. Щодо дієздатності юридичної особи, то остання набуває прав і обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону.<br/>

''Цивільна дієздатність''&nbsp;— це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг дієздатності фізичних осіб може різнитися. Так, чинне [[цивільне законодавство]] за обсягом дієздатності розрізняє такі її рівні<ref> Загальна теорія держави і права.[Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]/ М.&nbsp;В.&nbsp;Цвік, О.&nbsp;В.&nbsp;Петришин, Л.&nbsp;В.&nbsp;Авраменко та ін., За ред. д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН України М.&nbsp;В.&nbsp;Цвіка, д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН України О.&nbsp;В.&nbsp;Петришина.&nbsp;— Харків: Право, 2010.&nbsp;— 584 с.</ref> :

== [[Деліктоздатність]] ==

'''''<big>Деліктоздатність</big>'''''&nbsp;— це здатність суб'єкта права нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. У відношені до більшості суб'єктів права немає необхідності спеціально виділяти деліктоздатність. Якщо особа володіє правосуб'єктністю, то вона тим самим володіє і деліктоздатністю. Тут деліктоздатність являє собою, по суті, одну із сторін дієздатності, яка виражає можливість самостійно виконання юридичних обов'язків. Проте в деяких випадках виникає необхідність виокремлення деліктоздатності. В цивільному праві особи віком від 15 до 18 років деліктоздатні(хоча вони ще не мають повної дієздатність). Категорія деліктоздатності має самостійне значення в кримінальному праві. Передумовою деліктоздатності є '' осудність'', тобто здатність у момент вчинення суспільно-небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.<br/>

== Особливості правосуб'єктності [[юридична особа|юридичних осіб]] ==

Правосуб'єктність юридичних осіб може бути ''загальною'' та '' спеціальною'' . ''Загальна правосуб'єктність'' передбачає можливість наявності певних прав та обов'язків, сумісних з сутністю суб'єкта. ''Спеціальна''&nbsp;— означає наявність у суб'єкта прав та обов'язків згідно з цілями, зазначеними у статуті, договорі, нормативно-правовому акті. Цим видом правосуб'єктності володіють юридичні особи, що, як правило, не здійснюють господарської діяльності, особливо державні органи та органи місцевого самоврядування або ж діяльність яких ліцензується. Вона визначається цілями і завданнями їх діяльності, які зафіксовані у відповідних статутах і положеннях, виникає в момент утворення тієї чи іншої організації і припиняється разом з її ліквідацією.

Правосуб'єктність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Припиняється правоздатність і дієздатність юридичних осіб одночасно&nbsp;— з моменту припинення [[юридична особа|юридичної особи]]. Способами припинення юридичної особи може бути її юридична ліквідація або [[реорганізація]] (поділ, злиття або приєднання).<ref> Зайчук О. В., Оніщенко Н.&nbsp;М.&nbsp;Теорія держави і права. Академічний курс підручник / За ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Зайчука, Н.&nbsp;М.&nbsp;Оніщенко.&nbsp;— К.: Юрінком Інтер, 2006.&nbsp;— 688 с</ref>

5. Рабінович П.&nbsp;М.&nbsp;Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.<br />

6. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката: У 2 ч. / О. &nbsp;Д. &nbsp;Святоцький, Т Г. Захарченко, С Ф. Сафулько та ін.; Зазаг. ред. С. &nbsp;Ф. &nbsp;Сафулька. &nbsp;— К.: Видав­ничий Дім «Ін Юре», 2008. &nbsp;— Ч. 1. &nbsp;— 616 с.<br />

7. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України ]<br />