Мала Любов Трохимівна: відмінності між версіями

українська лікарка, вчена
Вилучено вміст Додано вміст
K-i-s (обговорення | внесок)
Нова сторінка: '''Мала Любов Трохимівна''', д.мед.н., проф., акад. НАНУ (Відд. молекулярної біології, біохімії, екс...
(Немає відмінностей)

Версія за 10:03, 26 лютого 2008

Мала Любов Трохимівна, д.мед.н., проф., акад. НАНУ (Відд. молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, терапія, 11.1992), акад. АМНУ (терапія, 03.1993); Ін-т терапії АМНУ, директор (з 12.1988); зав. катедри шпитальної терапії і клінічної фармакології Харків. держ. мед. ун-ту (з 1955); гол. ред. "Українського терапевтичного журналу".

Народилася 13 січня 1919 (с.Копані, Оріхівський район, Запорізька область); укр.; батько Трохим Євдокимович (1895-1945) і мати Катерина Григорівна (1895-1985) - селяни.

Осв. Харків. мед. ін-т, лікувальний ф-т (1933-38), "Терапія"; канд. дис. "Туберкулінодіагностика в клініці внутрішніх хвороб" (1950); док. дис. "Про зміни серцево-судинної системи при туберкульозі" (1954).

08.1938-06.41 - лікар, лікарня в с.Петровеньки Іванівського р-ну Луган. обл. 06.1941-09.46 - лікар фронт. шпиталів, Південний, Закавказький, Північнокавказ. фронти. 09.1946-09.49 - клінічний ординатор, 09.1949-05.52 - асистент, 05.1952-05.54 - докторант, 05.1954-09.55 - доц. катедри внутрішніх хвороб, з 09.1955 - зав. катедри внутрішніх хвороб, Харків. мед. ін-т. Член президії Наукових т-в терапевтів і кардіологів України і Росії (з 1964), голова Харків. обл. т-ва терапевтів (з 1977). Член Міжнар. асоціації інтернистів (1977), Міжнар. т-ва кардіоваскулярної фармакотерапії (1993), Міжнар. т-ва гіпертензіологів (1996).

Звання "Людина року" (Америк. біограф. ін-т, 1996). Включена у видання "2000 видатних науковців ХХ століття" (Кембридж, Міжнар. біограф. центр, 1998).

З 1997 - заст. ґен. директора Міжнар. біографічного центру (Кембридж). 1999 - довірена особа канд. у Президенти України Л.Кучми у територ. виборчому окрузі.

Засл. діяч науки України (1968). Чл.-кор. АМН СРСР (1967), акад. АМН СРСР (1974; тепер - РАМН). Лавреат Держ. премії СРСР (1980), премії ім. С.І.Вавілова (1989), премії ім. М.Стражеска НАНУ (1983, 1997), Держ. премії України в галузі науки і техніки (2003, посмертно). Герой Соціалістичної Праці (1979). Ордени Труд. Черв. Прапора (1960), Вітчизн. війни II ст. (1985). Орден Богдана Хмельницького III ст. (05.1995). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (08.1998). Герой України (з врученням ордена Держави, 12.01.1999). 14 медалей.

Автор (співав.) близько 400 наук. праць, зокрема 19 монографій: "Рак легкого" (1965), "Диагностика и лечение болезней сердца и сосудов, обусловленных туберкулезом" (1969), "Ишемическая болезнь сердца у молодых" (1978, співав.), "Инфаркт миокарда" (1981, співав.), "Хроническая недостаточность кровообращения" (1994, співав.), "Сердечные гликозиды" (1996, співав.) та ін.; 34 анотації доповідей опубл. в матеріалах Европ. і Міжнар. конґресів. Володіє анґл. мовою. Захопл.: астрофізика, історія стародав. Риму та Греції.

П. 04.2003.

Ресурси інтернету