Йозеф Тисо: відмінності між версіями

| підпис_під_зображенням =

| наступник = ''посаду скасовано''

'''Йо́зеф Ти́со''' ({{lang-sk|Jozef Tiso}}, * [[13 жовтня]] [[1887]], Надь-Бісче, [[Угорське королівство|Угорське Королівство]], [[Австро-Угорщина]], тепер [[Битча]], [[Словаччина]]  — † [[18 квітня]] [[1947]], [[Братислава]])  — словацький римо-католицький священик, [[Теологія|теолог]] і [[політик]], президент [[Перша Словацька республіка|Першої Словацької Республіки]] (1939-19451939–1945).

Освіту здобував у гімназії в [[Жиліна|Жиліні]], а згодом у [[Нітра|Нітранській]]нській семінарії, де його помітив епіскоп Нітри та скерував до [[Віденський університет|Віденського університету]].

[[1910]] - — по завершенні університету служив помічником священика у трьох словацьких [[Парафія|парафіях]].

[[1914]] - — з початком [[Перша Світова війна|Першої світової війни]] став [[Капелан|військовим капеланом]] в австро-угорській армії.

[[1915]] - — призначений [[ректор]]ом духовної семінарії у Нітрі, викладав [[теологія|теологію]], почав писати статті на політичні теми.

[[1921]]—–[[1924]] - — секретар епіскопа Нітри.

1924 - — очолив церковну парафію у містечку [[Бановце-над-Бебравою]] (захід Словаччини), згодом став [[Деканат (католицька церква)|деканом]]. Сумлінно виконував обов'язки декана аж до [[1945]], навіть перебуваючи на чолі Словацької держави.

З утворенням [[Чехословаччина|Чехословаччини]] приєднався до [[Глинкова словацька народна партія|Словацької народної партії]], яка мала націоналістичне спрямування та виступала за автономію Словаччини.

[[1925]] - — обраний до парламенту Чехословаччини.

[[1927]]—–[[1929]] - — міністр охорони здоров'я та спорту Чехословаччини.

[[1938]] - — після смерті лідера Словацької народної партії [[Андрій Глинка|Андрія Глинки]] фактично став її новим лідером.

Того ж року [[Третій Рейх]] окупував [[Судетська область|Судетську область]] Чехословаччини, а Словаччина проголосила автономію у складі країни.

[[7 жовтня]] 1938 - — став [[прем'єр-міністр]]ом автономії.

[[13 березня]] [[1939]] - — канцлер [[Третій Рейх|Третього Рейху]] [[Адольф Гітлер]] запросив Йозефа Тисо до [[Берлін]]у, де переконував його негайно проголосити незалежну Словацьку Республіку. Ця розмова проходила у рамках підготовки плану захоплення Німеччиною території Чехії з наступним утворенням [[Протекторат Богемії і Моравії|Протекторату Богемії і Моравії]]. При цьому утворення незалежної словацької держави розглядалося як чи не єдина альтернатива розділу словацьких земель між [[Друга Річ Посполита|Польщею]] та [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Угорщиною]]. Тисо відмовився ухвалити таке рішення самостійно й отримав згоду Гітлера на розгляд питання проголошення незалежності на засіданні словацького парламенту. Таке засідання було проведене [[14 березня]]. Після доповіді Тисо щодо зустрічі з Гітлером та наступної дискусії парламент одностайно проголосував за проголошення незалежності Словаччини. Йозеф Тисо був призначений першим прем'єр-міністром новоствореної республіки, а 26 жовтня того ж року став президентом країни.

У внутрішній політиці керівництво Словаччини також орієнтувалося Німеччину. Це, зокрема, виявилося у створенні [[де-факто]] монопартійної авторитарної політичної системи, а також у [[Депортація|депортації]] [[євреї]]в, закон про яку був підписаний Тисо у травні [[1942]]. При цьому Тисо був прихільником поміркованішої політики - — на противагу радикальному крилу Словацької народної партії, очолюваного прем'єр-міністром країни [[Войтех Тука|Войтехом Тукою]].

З наближенням до [[Братислава|Братислави]] [[Червона армія|Червоної армії]] (квітень 1945) Тисо залишив країну та втік до [[Баварія|Баварії]], де [[6 червня]] [[1945]] був заарештований американцями та виданий Чехословаччині.