Наше серце: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м поки що так. Може це графоманство мені ще стане в нагоді |
|||
Рядок 28:
=== Частина третя ===
== Історія
У травні [[1889]] року публікується роман Гі де Мопассана ''«[[Сильна, мов смерть]]»''. У Парижі того часу відкривається [[Всесвітня виставка (1889)|Всесвітня виставка]]. Мопассан відвідує головну прикрасу виставки — [[Ейфелева вежа|Ейфелеву вежу]], яку зненавидів ще з самого початку її зведення. Письменнику швидко набридає паризький численний натовп і він оселяється на віллі «Штільдорф», що знаходилася в Трієлі ([[Во]]). Саме тут Гі де Мопассан вирішує провести залишок літа і відпочиваючи від гамірливого Парижу та світських салонів, письменник розпочав роботу над новим романом, який у майбутньому отримав назву ''«Наше серце»''.
Через хворобу очей та шлунку роман давався Мопассану з надзвичайними зусиллями. Окрім постійного болю в очах письменник нездужав. Стають частішими [[Галюцинація|галюцинації]] та посилюється страх перед [[дзеркало]]м. Так, одного разу, коли Мопассан як раз працював над романом ''«Наше серце»'', йому привиділося, ніби відчинилися двері за його спиною і в кімнату неквапливо зайшов його двійник. Він зупинився перед Гі, сів навпроти нього та взяв його голову в свої руки. Не випускаючи голову з рук, він почав надиктовувати Мопассану текст. Коли письменник підняв голову — двійник щез.
Цю галюцинацію Мопассан записав того ж вечора. Подібні випадки ставалися з ним дедалі частіше, що підтверджують і спогади однієї з його коханок Жизель д'Есток.
У кінці березня [[1890]] року слуга Мопассана Франсуа Тассар писав:
{{початок цитати}}
''«Пан почуває себе краще, але ще недостатньо добре для того, щоб взятися за останні розділи „Нашого серця“…»''
{{кінець цитати}}
Мопассан закінчив роботу над твором у другій половині травня 1890 року, коли перебував у [[Канни (Італія)|Каннах]], де зупинився в пансіоні «Марі-Луїз». Паралельно з романом він написав новелу ''«[[Маслиновий гай]]»'', яка потім увійшла до збірки оповідань ''«[[Марна краса]]».''
Про безперервні авторські труднощі в написанні та «відшліфуванні» тексту говорить і той факт, що спочатку в рукописному варіанті роману перша частина включала чотири розділи, згодом Мопассан переробив початок та об'єднав два перші розділи в один, ''«значно їх скоротивши»''. І це вже не кажучи про велику кількість відкинутих та викреслених варіантів написання тих чи інших епізодів і описів.
За час написання роману письменник, окрім хворобливого фізичного стану, переживає ще й родинну трагедію: помер його брат, Ерве де Мопассан, який наприкінці свого життя [[Божевілля|збожеволів]]. Смерть брата та його божевілля буде невідступно переслідувати письменника в останні роки його життя.
У травні-червні 1890 року новий роман друкувався у двотижневому паризькому журналі ''«[[Revue des Deux Mondes]]»''. Мопассан з гордістю писав, що ''«Наше серце»'' вихваляють у двотижневику і ''«обіцяють багато доброго»''. Хоча раніше автор роману був зовсім іншої думки про цей журнал. Так, він заявив одного разу [[Клареты Жюль|Жюлю Клареті]]:
{{початок цитати}}
''«Я ніколи не одружуся. Я ніколи не буду нагороджений. Я ніколи не буду кандидатом в Академію. Я ніколи не буду писати в „Revue des Deux Mondes“»''
{{кінець цитати}}
Однак, заради правди треба сказати, що свою обіцянку Мопассан не виконав лише стосовно журналу — ''«задушливого передпокою Академії»'', як зазначав колись сам Гі де Мопассан.
Невдовзі роман ''«Наше серце»'' виходить окремою книгою у видавництві Оллендорфа.
=== Прототипи Мішель де Бюрн ===
| |||