Актор: відмінності між версіями

З занепадом класицизму[[класицизм]]у, що почався в театрі в кін. 17 ст., у виконавській майстерності акторів розвивались і зміцнювались [[Реалізм|реалістичні]] тенденції. Починаючи з кінця 18 ст., у добу романтизму[[романтизм]]у, зародився новий сценічний стиль у грі актора. Він характеризувався емоційністю, виявом сильних, глибоких пристрастей, прагненням до динамічності дії, розкриттям складності людського характеру.

Визвольні суспільні ідеї 19 ст., критика кріпосницького[[Кріпацтво|кріпацького]], а потім капіталістич. ладу в творчості передових російських і українських письменників наблизили [[театр]] до істотних питань життя і створили плідний ґрунт для розвитку і утвердження принципів сценічного реалізму. [[Критичний реалізм]] примушував зосередити увагу акторів на усвідомленні соціальних причин поведінки героїв п'єс, на розкритті психології персонажа у зв'язку з історич. епохою, соціальною обстановкою, побутом та ін. Думки про театр [[Гоголь Микола|Гоголя]], [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіна]], Бєлінського, [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] визначили шляхи розвитку рос. і укр. театру як мистецтва життєвої правди і високих суспільних ідеалів.