Джеймс Ватт: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 79:
[[Файл:Watt7783.png|thumb|175px|Машина Ньюкомена з [[Пароконденсатор|конденсатором]] Ватта]]
|}
Ще у [[1759]] році приятель Ватта [[Джон Робінсон]] зацікавив його проблемами використання пари як джерела енергії руху<ref name="Muirhead1858">{{cite book|last=Muirhead|first=James Patrick|title=The life of James Watt: with selections from his correspondence|url=http://books.google.com/books?id=_b8GAAAAYAAJ&pg=PA74|accessdate=17 August 2011|year=1858|publisher=J. Murray|pages=74–83}}</ref>. [[Парова машина#Парова машина Томаса Ньюкомена|Парова машина Ньюкомена]] існувала вже п'ятдесят років, знаходячи застосування здебільшого для відпомповування води із шахт, проте за весь цей час вона жодного разу не була вдосконалена, і мало хто розбирався в принципі її роботи. Ватт починає з нуля дослідження по застосуванню пари, оскільки досі не стикався з цим питанням. Проте спроби створити робочу модель апарата закінчилися невдало. Йому вдалось спорудити лише щось на зразок моделі парової машини [[Томас Севері|Севері]], використовуючи котел [[Дені Папен|Папена]]. Однак модель була настільки недосконалою, що Ватт припиняє розробку.
 
[[Файл:Watts First Condenser.jpg|thumb|175 px|Перший конденсатор Дж. Ватта у Музеї науки (Лондон)]]
[[Файл:James Watt Patent 1769 No 913.pdf|thumb|175px|Патент №&nbsp;913 від 1769 року]]
Шлях Ватта до всесвітньої слави почався зі звичайної, рутинної роботи. У 1763 році Джон Андерсон, професор Університету Глазго, доручив йому відремонтувати модель [[пароваПарова машина#Парова машина Томаса Ньюкомена||машини Ньюкомена]], що використовувалась для помпування води. У нього нічого не виходило, поки Дж. Ватт не зрозумів, що винна не модель, а принципи, закладені в основу її роботи. Стало очевидним, що основний недолік машини Ньюкомена полягав у перемінному нагріванні й охолодженні парового [[пневмоциліндр|циліндра]]: кожен наступний хід поршня вимагав нагрівання, з наступним охолодженням водяної пари аж до її конденсації. Ватт показав, що майже три чверті енергії гарячої пари витрачаються неефективно: при кожному циклі пара повинна нагрівати циліндр, бо перед цим у циліндр надходила холодна вода, щоб сконденсувати пару для зменшення тиску. Таким чином енергія пари витрачалася на постійний розігрів циліндра, замість того, щоб бути перетвореною в механічну енергію.
 
Під час заміської прогулянки йому прийшла в голову думка: