Лаврентьєв Михайло Тихонович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 77:
|isbn =
|тираж =
}}</ref>. Студенти університету роз'яснили йому основи [[повітроплавання]], потім він розпродав своє майно, а на отримані гроші власноруч побудував повітряну кулю, лише [[якір]] був викований на заводі — за моделлю, зробленою Лаврентьєвим<ref name="Статья"></ref>. Але грошей на газ не вистачило. Директор газового заводу дав газ безкоштовно. [[28 квітня]] [[1874]] року відбувся перший політ Лаврентьєва — без [[баласт]]у — з території газового заводу ([[Москалівка (Харків)|Москалівка]], вулиця Газова, сьогодні — [[Світло шахтаря (вулиця)|вулиця Світло шахтаря]]). Аеростат, об'ємом 1150 м³, пробув в повітрі півтори години і упішно приземлився<ref name="БурчеЗахаров"></ref>. Лаврентьєву дозволили влаштувати гуляння з платою за вхід і узяти пасажирів на наступний політ, тоді як перший він зробив один і у присутності лише небагатьох офіційних осіб<ref name="Статья"></ref>.{{книга
|автор =
|частина = [http://militera.lib.ru/h/zaharov_vp/01.html Взгляд в историю]
|заголовок = ''Захаров В.П.'' Первый военный аэродром
|оригінал =
|посилання =
|відповідальний =
|видання =
|місце = М.
|видавництво = Воениздат
|рік = 1988
|том =
|сторінки = 10
|сторінок =
|серія =
|isbn =
|тираж =
}}</ref>. Але грошей на газ не вистачило. У допомозі Лаврентьеву відмовляли: ніхто не вірив у справу мужика<ref name="Захаров"></ref>. Лише після наполегливих прохань директор газового заводу дав газ безкоштовно<ref name="Статья"></ref>. [[28 квітня]] [[1874]] року відбувся перший політ Лаврентьєва — без [[баласт]]у — з території газового заводу ([[Москалівка (Харків)|Москалівка]], вулиця Газова, сьогодні — [[Світло шахтаря (вулиця)|вулиця Світло шахтаря]]). Аеростат, об'ємом 1150 м³, пробув в повітрі півтори години і упішно приземлився<ref name="Бурче"></ref>. Лаврентьєву дозволили влаштувати гуляння з платою за вхід і узяти пасажирів на наступний політ, тоді як перший він зробив один і у присутності лише небагатьох офіційних осіб<ref name="Статья"></ref>.
 
Під час транспортування до міста куля згоріла — лишилася лише корзина. Щоб побудувати другу кулю, Лаврентьєв відкрив [[кредит (фінанси)|кредит]]. Також допомагали друзі і знайомі. Він майстрував її у себе вдома: вручну просочував оболонку самостійно скомпонованою сумішшю, просушував її, розвісивши на гілках дерев в саду<ref name="Власко"></ref>. Цю кулю Лаврентьєв назвав ''«Харків»'' і розфарбував в кольори російського [[прапор]]а: білий, синій та червоний. Політ відбувся [[16 червня]]<ref name="Власко"></ref> [[1874]] року (за іншими даними — 18-го червня<ref name="Бурче"></ref>), аеронавт взяв з собою ще чотирьох пасажирів. Але на організацію нових польотів не вистачило ні пожертвувань, ні доходів від [[харчевня|харчевні]], яку тримав Лаврентьєв<ref name="Бурче"></ref>. Він збанкрутів і його майно було розпродане за борги. Сім'я аеронавта стала [[трупа|трупою]] бродячих [[актор]]ів і постійно переїжджала<ref name="Власко"></ref>.