Вікіпедія

Міхай I: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 4:
Обіймав престол двічі: у перший раз дитиною, а вдруге дуже молодою людиною (19-26 років) і впливу на політику, загалом, не чинив. Однак під час другого царювання здійснив один, але досить значний для своєї країни вчинок - вивів Румунію з [[Країни Осі|гітлерівської коаліції]] ([[1944]]). Наймолодший (і єдиний нині живий) кавалер вищого [[СРСР|радянського]] військового [[орден «Перемога»|ордена «Перемога»]].
 
В грудні [[1947]] а комуністичнекомуністичний уряд скасував монархію, і Міхай був змушений емігрувати з Румунії. Оселившись в [[Швейцарія|Швейцарії]], Міхай ву [[1948]] році одружився наіз принцесіпринцесою АнніАнною Бурбон-ПармськійПармською (нар. 1923; біляу монархістів вважається королевою Румунії). Від цього шлюбу народилося п'ять дочок - Маргарита (нар. 26 березня 1949), Олена (нар. 15 листопада 1950), Ірина (нар. 28 лютого 1953), Софія (нар. 29 жовтня 1957), Марія (нар. 13 липня 1964 ), синів немає.
 
У [[1997]] році Міхай одноосібно змінив законодавство румунського королівського дому, допустивши жінок до престолонаслідування і проголосив старшу дочку Маргариту кронпринцесою Румунії.
Рядок 10:
Прийняв швейцарське громадянство (як принц Михайло фон Гогенцоллерн-Зігмарінген). Захопився авіацією, пілотував комерційні літаки, а потім працював в авіаційній компанії.
 
Повалення соціалістичної влади ву Румунії зробило можливим повернення Міхая на батьківщину. Він вперше приїхав туди в [[1992]] році, дуже ненадовго і з великою кількістю обмежень; республіканський уряд явно побоювалосяпобоювався якогось перевороту на його користь, хоча 71-річний Міхай, наскільки можна судити, не прагнув і не прагне до цього. Лише ву [[1997]] році, після відходу уряду [[Йон Ілієску|Йона Ілієску]], Міхаю повернули румунське громадянство, і він зміг знову приїхати до Румунії. Він як і раніше регулярно відвідує країну, але живе у Швейцарії. Права на королівські маєтки і замки він поступивсявіддав уряду за 30 мільйонів євро.
 
У [[2005]] році, під час урочистостей з нагоди 60-річчя Перемоги, король Міхай, єдиний живий кавалер вищого радянського військового [[Орден «Перемога»|ордена «Перемоги»]], відвідав [[Москва|Москву]], де [[Путін Володимир Володимирович|В. В. Путін]] вручив йому ювілейну медаль [[Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»|«60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945»]]<ref>[http://www.monarhist.ru/news2005/news_2005_05_09_1.htm Президент РФ вручил юбилейные медали иностранным гостям (рос.)]</ref>.
 
У [[2010]] році король Міхай відвідав парад Перемоги ву [[Москва|Москві]], будучи єдиним нині сущимще живим верховним головнокомандуючим збройними силами держави у Другій світовій війні.
 
У день свого 90-річчя виступив з промовою ву Парламенті Румунії.
 
Ім'я Міхая I, в числісеред інших, висічене на Меморіальній дошці на честь кавалерів ордена «Перемога», встановленої в [[Великий Кремлівський палац|Великому Кремлівському палаці]].
 
== Посилання ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Міхай_I