Сучасні історики вважають, що австро-угорська угода булобула єдиноєдиним можливим способом збереження для Габсбурзької монархії статусу великої держави. Завдяки угоді до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] розвиток Австро-Угорщини булобув відносно спокійним. Імперія вступила в смугу бурхливого економічного розвитку та модернізації всіх сторін суспільного життя. Компроміс покінчив з режимом абсолютизму і створив для обох частин монархії конституційну ліберальну форму правління. Проте новеновий державнедержавний устрій мав яскраво виражені недоліки, серед яких найважливішиминайважливішим було збереження сильної влади імператора, фактично врівноважує роль парламентських структур, і незадоволення інтересів інших націй імперії. Саме ці фактори в умовах поразки у війні зіграли фатальну роль у долі Австро-Угорщини, викликавши крах і розпад імперії ву 1918 р.
