Символ віри: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Svaroh (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 1:
'''Символ віри''' — короткий і точний виклад усіх істин християнської віри, важлива складова [[святий Переказ|святого Переказу]].
 
З-поміж кількох давніх ісповідань тепер загальноприйнятий текст Символу віри, схвалений на [[Перший Нікейський собор|Нікейському]] ([[325]]) і [[Перший Константинопольський собор|Константинопільському]] ([[381]]) Вселенських Соборах, починається словом: «Вірю ...». Символ віри промовляється у прилюдних і приватних моліннях і співається або читається на літургії (з 5 вст.). Виголошення Символу Віри з найдавніших часів вимагається від охрещуваного; якщо ж христять немовлят (у католицьких і православних церквах), то Символ Віри читає за нього хрещений (хресний) батько. Як популярний молитовний текст «Вірую...» вмістив у «Азбуку» (1574) І. Федорович, а згодом у свій «Буквар». [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченко]].
 
Згадка у Символі віри про походження Святого Духа «від Отця» з додатком «і Сина» ([[Filioque]], як це поширилось у західній церкві) знайшла найрізноманітнішу інтерпретацію у західних і східних християнських церквах і стала одним з пунктів їхнього розколу [[1054]]. Українські полемічні твори 16 - 17 ст. присвячували цьому питанню особливу увагу. Православна Церква не визнає додатку «і Сина». Українська католицька церква на [[Замойський синод|Замойському Соборі]] [[1720]] узаконила цей додаток.