П'ятничани (Львівський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4385982) |
IvanBot (обговорення | внесок) м →[[Перша світова війна|Після першої світової війни]]: replaced: м.) → м) |
||
Рядок 149:
У 1936 році в селі починає працювати Кооперативна крамниця, де селяни могли не тільки придбати необхідні товари за готівку, але й «виміняти» на сільськогосподарську продукцію, зокрема — яйця, молоко. Першим продавцем у кооперативі був молодий хлопець Микола Лаба, що до того працював листоношею, приносив пошту з Соколівки (у П'ятничанах поштового відділення не було).
За традицією на той час в селі працює певна кількість ремісників. Ремісничі вміння дають їм можливість не тільки поповнити сімейні бюджети, але й зайняти певне суспільне місце. Столярами були Горбатий Петро та Телішевський Іван. [[Стельмаство|Стельмахами]] - Борбуляк Михайло, Горбатий Іван та Шельвах Олекса, а [[ковальство|ковалем]] - Пахолок Степан. Шевськими справами займалися Герчаківський Іван та Паляниця Михайло, а кравецькими - Телішевський Василь. Ціле невелике виробництво організував на своєму подвір'ї Микола Борбуляк. Для цього він змайстрував виключно з дерева млинок, який очищав від луски просяне зерно, тобто «молов» просо. Млинок досить великий (висотою до 1,5 м
У 1930-1939 роках у П'ятничанах посилюється вплив [[ОУН|націоналістичної організаціі]]. Але, є про це лише окремі, розрізнені відомості і створити на їх основі суцільну, повну картину тодішньої діяльності цієї організації в П'ятничанах, сьогодні поки-що неможливо. Сьогодні відоме напевно лише одне ім'я тогочасного члена підпільної організації [[ОУН]] в П'ятничанах. Це Іван Горбатий, псевдонім — «Сірко». Він народився в П'ятничанах, в 1916 році, тут же закінчив п'ятничанську початкову школу, однак серйозно займався самоосвітою, багато читав, використовуючи доступ до всіх існуючих тоді в околиці П'ятничан бібліотек, зокрема — сільської школи, вчителя, парахіяльної у Соколівці, а також, мабуть, по лінії організації. Працював у селі столяром. Після війни в 1939 році та розпаду Польші, був у П'ятничанах підпільним сільським станичним, а згодом — районним провідником Бібрецького повіту. Його дружина — Євдокія Кульчицька, переховувалась від осені 1944 року, проживаючи поперемінне в селі або у Львові в родини, залежно від обставин та необхідності. Іван Горбатий — один з тих підпільників, що протримались найдовше. Відповідно до замітки в газеті «За Вільну Україну» від 6 березня 1997 року — «Повстанці якийсь час переховуються в [[Криївка|криївці]] села Глібовичі в господині Ксенії Ковалик і роблять рейди по навколишніх селах. 28 лютого 1953 р. були видані ворогам у Волощині. Відбувся запеклий бій між чотирма повстанцями та гарнізоном з Бібрки. Бій тривав декілька годин... героїчно загинули... Дмитро Цура («Михайло»), Богдан Собенко («Орлик») з Волощини, Іван Горбатий («Сірко») з П'ятничан, Євген Бодак зі Східниці.»
| |||