Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: відмінності між версіями

Стаття 6 Першої директиви передбачає обов'язок держав-членів встановити санкції за нерозголошення компаніями фінансової звітності. Так, у Великобританії санкціями є кримінальна, адміністративна (у вигляді штрафу) відповідальність директорів компанії і цивільна (також у вигляді штрафу) відповідальність компанії. Якщо директор компанії не виправив порушення, до нього застосовується штраф, який нараховується щодоби, поки порушення триває. Розмір штрафів, які стягуються з компанії-порушника становить від 150 до 1550 фунтів щодо приватних компаній (еквівалент ПрАТ,ТОВ і приватних підприємств в Україні) і від 750 до 7500 фунтів щодо публічних компаній (еквівалент ПАТ в Україні). Протягом 2005—2006&nbsp;рр. в Бритранії було зібрано з компаній-порушників більше 1&nbsp;млн. фунтів у вигляді штрафів, однак рівень додержання вимог закону залишається високим&nbsp;— 95% усіх британських компаній з обмеженою відповідальністю розкривають фінаносову звітність вчасно.<ref>Davis, P.L. et. at. (2008) «Gower and Davis' Principles of Modern Company Law», London: Sweet&Maxwell, c. 749</ref> У разі якщо застосування усіх цих санкцій не призводить до виконання вимог Закону, зацікавлена особа, а також реєстратор може звернутися до суду з позовом до директора про усунення порушення. Невиконання рішення суду з цього питання вважається неповагою до суду, яка карається тюремним ув'язненням. В 1997&nbsp;р. Євпропейський суд справедливості вирішив справу щодо права країни обмежити коло осіб, уповноважених порушити питання про стягнення штрафу з компанії-порушника. Суд постановив, що право звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафу має будь-яка зацікавлена особа.<ref>Справа [http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:61996J0097:EN:HTML Verband deutscher Daihatsu-Händler eV v Daihatsu Deutschland GmbH С-97/96 (1997) ECR I-6843]</ref>.