Відкрити головне меню

Зміни

133 байти додано ,  6 років тому
м
нема опису редагування
У вересні [[1941]] року на озброєння [[РККА]] був прийнятий легкий танк [[Т-60]] конструкції [[Астров Микола Олександрович|М. А. Астрова]], і відразу на декількох заводах було розгорнуто серійне виробництво нової машини. Серед цих підприємств був і [[Горьківський автомобільний завод]], виробничі потужності якого цілком дозволяли випуск більш серйозних по бойових характеристиках танків, ніж Т-60. Після дрібносерійного випуску ряду малих плаваючих танків в кінці 1930-х років ГАЗ танкобудуванням не займався, але ряд його співробітників уже мав певний досвід у цій галузі. Для допомоги в організації виробництва легких танків на ГАЗ був направлений М. А. Астров, який після прибуття в [[Нижній Новгород|Горький]] одразу ж включився в роботу по посиленню конструкції Т-60, використовуючи потенціал ГАЗу.
 
На підставі свого аванпроекту від вересня 1941 М. А. Астров разом із співробітниками танкового конструкторського бюро ГАЗу В. О. Дєдкова, А. М. Крігера та інших в жовтні того ж року почав роботи з проектування модернізованої «шестидесятки». Основними напрямками модернізації були посилення озброєння й підвищення [[Потужність|потужності]] силового агрегату машини. В якостіДля вирішення останнього завдання використовувалася «спарка» з двох [[Двигун внутрішнього згоряння|двигунів]] ГАЗ-202 потужністю 70 к.с. кожен, послідовно з'єднаних один з одним. Цю силову установку вдалося розмістити в бронекорпус тієї ж компонувальної схеми, що і у Т-60, але більша довжина «спарки» зажадала подовження корпусу і додавання п'ятого опорного катка на борт. Як основне озброєння модернізованого танка передбачалася кілька модифікована 45-мм танкова гармата зр. 1938 р. (20-К) в литій обтічній [[башта (озброєння)|башті]] конструкції В. О. Дєдкова.
 
За створенням цього танка спостерігало вище керівництво країни на чолі з [[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіним]] і квапило конструкторів з виконанням завдання, висловлюючи незадоволення з приводу зриву ГАЗом термінів розробки. Дослідний зразок нового танка ГАЗ-70 (проектне позначення 0-70 або 070) був зібраний [[14 лютого]] [[1942]] року і відправлений в [[Москва|Москву]] для показу і випробувань, що почалися [[20 лютого|20 числа]] того ж місяця. Відносно [[Броня|бронювання]] ГАЗ-70 є ряд розбіжностей в джерелах&nbsp;— [[Свірін Михайло Миколайович|М. Свірін]] і М. Коломієць<ref name="FI" /> стверджують, що воно було злегка посилено в порівнянні з Т-60, тоді як І.&nbsp;Г.&nbsp;Желтов з співавторами наводять товщини, аналогічні серійним Т-70<ref> Хоча ГАЗ-70 існував в єдиному екземплярі, він допрацьовувався по ходу розвитку, і цілком можливо, що обидва твердження відповідають істині&nbsp;— одне для початкового варіанта, а друге&nbsp;— для доопрацьованого, що послужив передсерійним еталоном. </ref>. ГАЗ-70 не справив великого враження на військових фахівців РККА&nbsp;— практично рівноцінне з Т-60 бронювання, одномісна башта. Однак М.&nbsp;А.&nbsp;Астров пообіцяв в найкоротші терміни усунути виявлені при випробуваннях недоліки. Найшвидше це вдалося зробити з бронюванням&nbsp;— товщину лобової частини нової машини довели до 45&nbsp;мм в нижній лобовій деталі і 35 мм&nbsp;— у верхній.
У вересні 1942 року стверджується штат окремого танкового [[полк]]у №&nbsp;010/292, в якому цьому підрозділу належала рота легких танків у складі 16 Т-70 (інші машини&nbsp;— 23 Т-34). Танкові полки штату №&nbsp;010/292 могли бути як окремими, так і входити до складу механізованих бригад. [[3 вересня]] 1942 року був затверджений штат №&nbsp;010/289 бронебатальйона у складі двох рот бронеавтомобілів БА-64 і однієї роти легких танків Т-70. Спочатку бронебатальони штату №&nbsp;010/289 належали [[РВГК|резерву Ставки Верховного Головнокомандування]], але потім використовувалися як придані розвідувальні підрозділи механізованих і танкових корпусів РККА.
 
Після завершення серійного виробництва легких танків Т-70, в листопаді [[1943]] року був прийнятий новий штат танкової бригади (а в березні [[1944]] року&nbsp;— і танкового полку), в якому всі машини цих підрозділів були тільки Т-34. У міру вибування тих що залишилися [[Т-60]] і Т-70 на ці штати поступово були переведені всі танкові бригади і полки РККА. Проте невелика кількість Т-70 воювало до самого кінця війни в найрізноманітніших частинах Червоної армії вяк якостірозвідувальні розвідувальних танківтанки, броньованих [[тягач]]їв гармат [[польова артилерія|польової артилерії]] і командирських машин полків легкої [[самохідна артилерія|самохідної артилерії]], озброєних [[СУ-76]].<ref name = "FI" />
 
== Експлуатація та бойове застосування ==
 
=== Робітничо-селянська Червона армія ===
Вперше в [[бій]] Т-70 пішли літом [[1942]] року, на Південно-Західному напрямку. [[4-й танковий корпус (СРСР)|4-й танковий корпус]] 21-ї армії [[Південно-Західний фронт (друга світова війна)|Південно-Західного фронту]] станом на [[26 червня]] мав 30 Т-70 з 145 танків в своєму складі, але після початку німецького наступу [[28 червня]] вони були всі швидко втрачені&nbsp;— до [[7 липня]] їх вже не залишилося. Відразу ж танкістам Червоної армії довелося переконатися в невисокій бойовій ефективності машини як проти ворожої бронетехніки, так і за підтримки своєї піхоти. «Семидесятка» не могла боротися з найбільш поширеними німецькими танками [[Panzer III|PzKpfw III]] і [[Panzer IV|PzKpfw IV]], а також [[Самохідна артилерійська установка|САУ]] [[StuG III]] в [[зустрічний бій|зустрічному бою]], а в якостіролі танка безпосередньої підтримки піхоти у неї був недостатній [[броньовий захист]]. На полі бою все частіше зустрічалися 75-мм [[Протитанкова гармата|протитанкові гармати]] [[75-мм протитанкова гармата Pak 40|Pak 40]], які могли успішно уразити Т-70 першим [[Артилерійський снаряд|снарядснарядом]]ом з будь-яких дистанцій і ракурсів бою. Деяким захистом служили тільки невеликі розміри і непогана рухливість Т-70.
 
Тим не менш, мішенню що не дасть відповіді він не був, радянські документи воєнного часу містять чимало прикладів успішних дій «семідесяток». Витяг з [[Журнал бойових дій|журналу бойових дій]] 150-ї танкової бригади ([[Воронезький фронт]], 40-я армія) за [[3 січня|3]]&nbsp;— [[24 січня]] [[1943]] року в районі Урив свідчить<ref name="FI" /><ref> Panzer-Abteilung (Flamm) 100, озброєний вогнеметними танками PzKpfw II Flamm і звичайними PzKpfw II. </ref>:
{{Початок цитати}}
[[Старший лейтенант]] Захарченко та [[механік-водій]] [[старший сержант]] Кривко, відбиваючи контратаки танків і витративши снаряди, з усією своєю ротою Т-70 пішли на таран німецьких танків. Захарченко сам особисто протаранив 2 танки і взяв у полон командира і начальника штабу 100-го танкового батальйону особливого призначення.
{{Кінець цитати}}
 
 
=== Інші країни ===
Деяка кількість Т-70 була у складі частин [[Збройні сили Польщі|Війська Польського]] (53 танки) і [[Збройні сили Чехословаччини|чехословацької армії]] (10 танків), сформованих у СРСР<ref name = "FI" />. Станом на травень 1945 12 Т-70М числилися на озброєнні 1-го Варшавського окремого розвідувального мотострілкового батальйону, ще деяку кількість машин цього типу було у розпорядженні 3-го навчального танкового полку<ref> {{книга|автор = J. Ledwoch.|Заголовок = Polska 1945-1955|місце = Warszawa|видавництво = Wydawnictwo Militaria|рік = 2008|pages = 8|allpages = 74|серія = Wydawnictwo Militaria № 307 / Zimna Wojna № 1|isbn = 978 -8-372-19307-0}} </ref>. Всього на озброєнні Війська Польського на 16 липня 1945 числився 41 танк Т-70М<ref name="WM 43"> {{книга|автор = J. Ledwoch.|Заголовок = Polska 1945-1955|місце = Warszawa|видавництво = Wydawnictwo Militaria|рік = 2008|pages = 54|allpages = 74|серія = Wydawnictwo Militaria № 307 / Zimna Wojna № 1|isbn = 978 -8-372-19307-0}} </ref>. Ще 11 Т-70 були в 1946–1947 роках передані СРСР Війську Польському і [[Міністерство громадської безпеки Польщі|Міністерству громадської безпеки Польщі]] по їх заявці<ref name="ТВ 10-06 46" />. Тим не менш, в ході післявоєнної реорганізації польської армії в 1945–1948 роках Т-70 стали вважатися не придатними для використання навіть в якостіролі навчальних і повністю зняті з озброєння не пізніше 1949 року; як і в СРСР, зняті з них агрегати були використані для підтримки парку [[СУ-76М]]<ref> {{книга|автор = J. Ledwoch.|Заголовок = Polska 1945-1955|місце = Warszawa|видавництво = Wydawnictwo Militaria|рік = 2008|pages = 23|allpages = 74|серія = Wydawnictwo Militaria № 307 / Zimna Wojna № 1|isbn = 978 -8-372-19307-0}} </ref><ref name="WM 43" />.
 
Захоплені [[вермахт]]ом «семидесятки» були прийняті на його озброєння як '''Panzerkampfwagen <nowiki> T70 (r) </nowiki>'''. За оцінками М. Свіріна та М. Коломійця, їх було не більше 50 машин, найчастіше вони використовувалися в піхотних дивізіях і в поліції (Ordnungspolizei). У 5-й і 12-й поліцейських танкових ротах (Polizeipanzerkompanie) трофейні Т-70 прослужили до кінця 1944 року. Значне число «семидесяток» зі знятими баштами використовувалося як броньовані тягачі протитанкових гармат [[50-мм протитанкова гармата Pak 38|Pak 38]] та [[75-мм протитанкова гармата Pak 40|Pak 40]].<ref name="FI" />
[[Файл:Солониц Танк каток задн.JPG|thumb|Гусениця збоку и задній коток]]
[[Файл:Солониц Танк з.подвеска.JPG|thumb|Підвіска заднього котка]]
Т-70 і Т-70М в достатній кількості представлені у військових музеях і в якостіролі танків-пам'ятників у різних місцях. У [[Бронетанковий музей в Кубинці|бронетанковому музеї в Кубинці]] є Т-70, знайдений в болоті в [[2001]] році і відновлений до ходового стану<ref> [http://www.kubinka.ru/newindex.php?id=18&lang=1 Історія відновлення до ходового стану танка Т-70 в Кубинці] </ref>, там же знаходиться у складі композиції пам'ятника загиблим танкістам башта Т-70М. Танк Т-70М є у [[Центральний музей Великої Вітчизняної війни|музеї Великої Вітчизняної війни]] в [[Москва|Москві]]. Також Т-70 є у військових музеях в [[Київ]]і, [[Орел (місто)|Орлі]], в [[Технічний музей ВАТ «АвтоВАЗ»|технічному музеї]] в [[Тольяті]], в танковому музеї у м. Верхня Пишма близько Єкатеринбурга, Саратовському державному музеї бойової слави, музеї в [[Познань]]ській цитаделі ([[Польща]]), а також в [[Фінляндія|фінському]] танковому музеї в місті [[Парола (Фінляндія)|Парола]] (у фінського експоната немає гармати). В якостіЯк пам'ятниківятники «семидесятки» встановлені в містах:
* '''[[Білорусь]]:'''
** [[Єзерище (смт)|Єзерище]], Вітебська область: пам'ятник на могилі полковника Хайдукова.