Під Польщею 1920 — 39рр. основи судоустрою визначала конституція від 17 березня 1921р., яка визнала суд окремим органом державної влади, незалежним від виконавчого і законодавчого органів. Встановлено найвищий суд для карних і цивільних справ, суд присяжних для розгляду важких, політичних та інших злочинів; поза тим залишено систему суду попередніх режимів. С.Суд змінено щойно розпорядженням през.голови держави від 6.2лютого 1928р. 1928 («Право на устрій заг.загальних судів»), яке передбачало с. городські суди для незначних справ цивільних і карних справ (вони діяли в одноособовому складі), окружні для важливіших справ (вони були також апеляційною інстанцією для городських с.судів і при них діяли недовгий час с.суди присяжних) та апеляційні (від окружних с.судів). У Галичині було 11 окружних с.судів (у них допускалася українська мова, чого не було на півн.північно-зах.західних землях) та апеляційний с.суд у Львові. Найвищий с.суд у Варшаві був зверхньою апеляційною установою для апеляційних с.судів та касаційною для окружних с.судів присяжних. При окружних, апеляційному та найвищому с.судах урядували прокурори. Крім того, існували спеціальні с.суди — с.суди праці, примусового арбітражу тощо.
Суддів призначав гол.голова держави, і вони, за законом, мали бути незалежні від держ.державної адміністрації. У дійсності судді добиралися лише з політ.політично благонадійних осіб.
