Недовгий час незалежності України 1917 — 1920рр. не дозволив введення нової судової системи; назагал з потрібними змінами діяв Суд Російської Імперії та Автро-Угорської монархії. Третій універсал Центральної Ради 1917р. ствердив, що «суд в Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу». Згідно з цим Центральна Рада законом від 17 грудня 1917р. встановила Генеральний Суд, як найвищу судову установу країни. На західних українських землях Українська Національна Рада законом від 21 листопада 1918р. «Про тимчасову організацію судівництва та вимір справедливості» ствердила, що суди мають бути незалежні, і встановила Найвищий Суд у Львові.
=== Період (1920-19391939рр.) ===
Під Польщею 1920 — 3939рр. основи С.судоустрою визначала конституція від 17.3березня 1921р. 1921, яка визнала с.суд окремим органом держ.державної влади, незалежним від виконавчого і законодавчого органів. Встановлено найвищий с.суд для карних і цивільних справ, с.суд присяжних для розгляду важких, і політ.політичних та ін.інших злочинів; поза тим залишено систему С.суду попередніх режимів. С. змінено щойно розпорядженням през. держави 6. 2. 1928 («Право на устрій заг. судів»), яке передбачало с. городські для незначних справ цивільних і карних (вони діяли в одноособовому складі), окружні для важливіших справ (вони були також апеляційною інстанцією для городських с. і при них діяли недовгий час с. присяжних) та апеляційні (від окружних с.). У Галичині було 11 окружних с. (у них допускалася українська мова, чого не було на півн.-зах. землях) та апеляційний с. у Львові. Найвищий с. у Варшаві був зверхньою апеляційною установою для апеляційних с. та касаційною для окружних с. присяжних. При окружних, апеляційному та найвищому с. урядували прокурори. Крім того, існували спеціальні с. — с. праці, примусового арбітражу тощо.
Суддів призначав гол. держави, і вони, за законом, мали бути незалежні від держ. адміністрації. У дійсності судді добиралися лише з політ. благонадійних осіб.
