Римо-католицька церква: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Історія: оформлення |
|||
Рядок 17:
== Історія ==
Католицька доктрина стверджує, що Католицька церква була заснована [[Ісус Христос|Ісусом Христом]] в [[1 століття|1 ст. н. е.]] в римській провінції Іудея. ''[[Новий завіт]]'' свідчить про призначення Христом дванадцяти апостолів, яким він доручив продовжити свою справу. На апостолів у [[День Святої Трійці|День зіслання святої трійці]] зійшов [[Святий Дух]], чим знаменувалося заснування церкви. Католицька доктрина навчає, що Католицька церква є наступницею цієї першої християнської громади. Вона тлумачить зізнання [[Святий Петро|Св. Петра]], описане в [[Євангеліє від Матвія|Євангелії від Матея]] як призначення Христом Св. Петра та його спадкоємців [[Папа Римський|римських єпископів]] тимчасовими очільниками Церкви. Ця доктрина отримала назву [[апольстольське наслідування|апостольського наслідування]]<ref>Католицька церква визнає легітимність єпископських конгрегації низки інших церков, але все ж наполягає на їх підпорядкуванню верховенству Римського понтифіка.</ref><ref>{{cite book | last =Temporini | first =Hildegard | coauthors =Wolfgang Haase | title =
Після [[Розкол християнської церкви 1054|розколу зі східними православними церквами]] у [[1054]], (див. [[філіокве]], {{lang-la|filioque}}), римський католицизм успішно бореться за те, щоб стати єдиною духовною владою у західній Європі. Церковні діячі мали великий політичний і духовний авторитет, процвітало [[чернецтво]]. На початку [[16 століття]] зростаюча хвиля [[протестантизм]]у виявила потребу негайних реформ всередині церкви: [[Тридентський собор|Собор у Тренті]] ([[1545]]–[[1563]]) скликаний для обговорення цих реформ, широко визначив сьогоднішній догматичний, дисциплінарний, і літургійний характер римо-католицизму (''див.'' теж [[контрреформація]]), хоча важливі зміни започатковано і введено на [[Другий Ватиканський Собор|другому Ватиканському Соборі]].
|