На українських землях під Росією, після недовгого переходовогоперехідного періоду, уведено 1782в 1782р. станові с.суди: для дворян діяли пов. і верхні земські с.суди; справи міських мешканців розглядали городовий і губ.губернський маґістрати, держ. селян — Нижня і Верхня розправи; [[кріпак]]ів судили самі [[поміщик]]и. У кожній губ.губернії створено ще т.так зв.звані совісні с.суди, які розглядали деякі цивільні та карні справи про злочини, вчинені неповнолітніми та божевільними. Апеляційними і ревізійними інстанціями для всіх с.судів були губ.губернські палати цивільного та карного с.суду, вироки яких затверджував губернатор, а у важливіших справах — Сенат. На Правобережжі до 1830-их pp. діяв поль.польський Ссуд. У результаті суд.судової реформи 18641864р. уведено новий С.судоустрій, побудований більше за зах.західними зразками. ВУ новій системі виділено з заг.загальних с.судів волосні с.суди, тобто нижчі с.суди для селянства для розгляду цивільних і карних справ, та [[мирові суди]], для розгляду незначних цивільних і карних справ з метою спрощення судочинства. Мирових суддів обирали пов.повітові з'їзди або міські думи. Ці с.суди діяли в першій інстанції в складі одного судді, а в другій, як пов.повітові з'їзди мирових суддів, колеґіально в складі трьох мирових суддів. Окружні суди охоплювали кілька пов.повітів і були компетентні для більших карних і цивільних справ; вони діяли в складі трьох присяжних суддів (див. [[Суд присяжних).|присяжних Судсудд]]ів. Судові палати діяли в суд.судових округах (вони охоплювали кілька губерніягуберній) в складі трьох суддів як апеляційна інстанція (їхні вироки розглядалися у касаційному порядку Сенатом), а також як с.суд першої інстанції в справах особливої ваги, зокрема про т.так зв.звані держ.державні злочини (тоді вони діяли у складі трьох постійних суддів і трьох станових представників). Окружних суддів і чл.членів суд.судових палат призначав цар на пропозицію мін.міністра юстиції. Найвищою суд.судовою установою в Рос.Російській Імперії був ПравительствующийПравлячий Сенат, касаційні департаменти якого діяли гол.головним ч.чином як найвищий касаційний с.суд для вироків окружних с.судів присяжних та вироків суд.судових палат. Пізніші реформи обмежили діяння с.суду присяжних, а 1889в 1889р. скасовано мирові с.суди з заміною їх міськ.міськими с.судами, і —а у селах — земськими начальниками.
На українських землях під Австрією діяли спершу с.суди поль.польської системи, але реформами 1784 — 8787рр. уведено два шляхетські с.суди (у Львові й Станиславові) та ряд міжстанових карних с.,судів з апеляційним с.судом у Львові, і найвищим у Відні. Поступові реформи почалися після революції 18481848р.; 1867у 1867р. уведено неусуненність суддів і с.суду присяжних для найважливіших карних, політ.політичних і пресових справ. У судочинстві тоді дозволено вживання української мови (поряд поль.з польською і нім.німецькою). За суд.судовою реформою 1895 — 9696рр. утворено пов.повітові с.суди (діючі одноособово) для дрібних цивільних і карних справ, окружні — для важливіших справ та апеляцій від пов.повітових с.судів, і апеляційний с.суд у Львові для апеляції від окружних ссудів. Найвищою ревізійною інстанцією був Найвищий Суд у Відні. Суддів призначав цісар на пропозицію мін.міністра юстиції довічно, ґарантуючи їх незалежність. При окружних та апеляційних с.судах урядували прокуратори для обвинувачення у карних справах; в пов.повітових с.судах ці функції виконував представник адміністративної влади.
