Битва під Лоєвом (1649): відмінності між версіями

|date=[[1131 липня]] [[1649]]

|casualties2= 3000-7000~10,000

|casualties1= невідомі~300

'''Би́тва під Лоєвом''' ([[1131 липня]] [[1649]]) — одна з битв у ході [[Хмельниччина|Визвольної війни українського народу]], в ході якої козацькі полки зупинили на [[Полісся|Поліссі]] війська литовського великого гетьмана [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Януша Радзівілла]], які одночасно з наступом польських військ на [[Волинь]] прагнули оволодіти [[Києв]]ом.

У квітні [[1649]] р. у ході очищення українських земель від іноземного панування і формування території [[козацька держава|козацької держави]] сіверський [[полковник]] [[Мартин Небаба]] зайняв [[Гомель]], а чернігівський полковник [[Пободайло Степан|Степан Пободайло]] — [[Любеч]] і [[Лоїв]]. З кінця травня литовські війська різко активізували бойові операції в [[Білорусь|Білорусі]] проти повстанців і козацьких загонів. Наприкінці червня у зв'язку з наближенням вирішальних подій, які призвели до [[Зборівська битва|битви під Зборовом]], [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Януш Радзивілл]] з [[Вінцент Корвін-Госевський|Вінцентом Корвіном-Госевским]] отримав наказ вдарити на [[Київ]]. У червні 1649 р. Януш Радзивілл зосередив своє військо чисельністю 7.301 осіб (822 [[Гусари (рід кавалерії)|гусара]], 1660 [[драгун]]ів, 2009 панцерних козаків, 151015010 німецької піхоти і 700 гайдуків) у районі [[Річиця|Річиці]] і звідси, як з базового табору, розпочав бойові дії проти сотень [[Чернігівський полк|Чернігівського]] і Сіверського козацьких полків, а також селянських повстанських загонів, що діяли на правобережній Білорусі.

Опівдні [[1131 липня]] 1649 р. до литовського табору під Лоєвом підійшов авангард української армії, очолюваної Михайлом Кричевським, і розпочав штурм ворожих позицій. У розпал бою загін литовської кінноти, що повертався з розвідки, навально атакував українське військо з тилу, розірвавши козацький возовий [[табір]]. Ця частина української армії, не виконавши до кінця свого завдання, була розгромлена. Із запізненням С. Пободайло почав переправлятися на правий берег на допомогу українському авангарду, але Радзивілл навальними атаками своєї кінноти скинув його полк у Дніпро і фактично розстріляв у воді литовською піхотою. Сіверський полк [[Мартин Небаба|МартинаМ. Небаби]], що рухався на допомогу авангарду української армії з півночі по правому берегу Дніпра, маючи сильну артилерію, теж був раптово атакований литовською кіннотою і розгромлений. Коли Михайло Кричевський прибув у другій половині дня [[1131 липня]] під Лоїв з головними силами, поразка йому була вже забезпечена. РозташувавшиРозташував свій табір біля литовського, він вступив у бій, який точився до темної ночі і завершився поразкою української армії. У бою загинуло біля 1020 тис. козаків і селян. Решта козаків відступила до свого табору в лісі, де відчайдушно боронилася. Після двогодинного штурму Радзивілл дав відбій. А вночі обложені вислизнули з оточення. Коли вранці жовніри увійшли в порожній табір, вони знайшли на ношах тяжко пораненого Михайла Кричевського: полковник, усвідомлюючи свої прорахунки і провину за загибель своїх військ, наказав залишити себе у лісі. Ось приклад жертовності, якої зараз бракує

У результаті вдалого розбиття війська козаків по частинам, Я. Радзівіллу вдалося одержати перемогу. Литовська армія повернула собі контроль над Лоєвом. Я. Радзівілл, втративши в боях 3006 тис. своїх воїнів вбитими і витративши майже всі боєприпаси, не зміг продовжити наступ на Київ.