Вікіпедія

Російсько-турецька війна (1787—1792): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Рядок 86:
У вересні 1790 р. ''Австрія'' вийшла з війни. Попри це, підписання Росією миру зі Швецією дозволило восени почати наступ на Дунай.
 
На початку грудня флотилія Головатого увійшла в Дунай. Напроти [[Ізмаїл]]а турки розташували важку артилерійську батарею на острові Сулин, яка не позволяла підійти до фортеці, в Дунаї вели патрулювання турецькі кораблі. Спочатку флот під командуванням Головатого взяв штурмом Сулин і дав змогу розмістити там артилерію Суворова. ЗатимПісля цього у двох битвах біля острова Верхні Чатапи і вище Ізмаїла потопив турецькі кораблі, чим лишив турецьку фортецю можливості отримувати підкріплення і припаси. Наступною впала фортеця Табія, на штурм якої Головатий вів козаків особисто. Розвиваючи успіх, Головатий з своїми козаками вдарив на Ізмаїл і у кровопролитному бою взяв редути і важку турецьку батарею, яка прикривала фортецю з сторони Дунаю.
 
11 грудня 1790 року десант флотилії Головатого розпочав новий штурм. 100 козацьких суден атакували Ізмаїл з боку Дунаю і під градом ядер і картечі висадили козаків для штурму фортеці. Козаки першими увійшли у фортецю. Після цього надійшла допомога від гренадерів Кутузова військ Суворова. В бою за Ізмаїл чорноморські козаки А.Головатого взяли 26 турецьких знамен, десятки гармат, багато зброї і амуніції. За взяття Ізмаїла Антон Головатий був нагороджений хрестом Святого Георгія а козаки срібною медаллю „За отменную храбрость при взятии Измаила декабря 11 дня 1790”. Таким чином, саме дії флотилії козацького «адмірала» А. Головатого відкрили шлях до Ізмаїлу з боку Дунаю, та вишіриливирішили питання взяття фортеці. Суворов особисто відзначав у рапорті Потьомкіну «полковника і кавалера Головатого, який відмінною хоробрістю, працею і постійним старанням не тільки війську своєму подавав приклад, але й сам діяв безстрашно».
 
Наприкінці лютого 1791 року Потьомкін поїхав до Петербургу, і керування армією прийняв на себе генерал Рєпнін.
 
У червні [[1791]] р. російські війська під командуванням Рєпніна перейшли через Дунай і завдали турецькій армії поразки при [[Бабадаг|Бабадазі]] та Мачині. На Кавказі російські війська [[Штурм Анапи|захопили Анапу]].
 
Перемога у Мачина, 28 червня 1791 року, змусила турецького визиря розпочати мирні перемовини, які всіляко затягувались.
Розгром Ушаковим турецького флоту при [[Каліакрія|Каліакрії]] 31 липня ([[11 серпня]]) прискорив підписання [[Ясський мирний договір|Ясського мирного договору 1791]], за яким до Росії відійшла територія між [[Південний Буг|Південним Бугом]] і [[Дністер|Дністром]], а також підтверджено приєднання Криму.
Бессарабія (в тому числі здобутий Ізмаїл) та придунайський край залишались в складі Оттоманської імперії.
 
== Джерела ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Російсько-турецька_війна_(1787—1792)