'''Михайло Михайлович Бахтін''' (*5([[17 листопада]]) [[1895]], місто [[Орел (місто)|Орел]] — †[[7 березня]] [[1975]], [[Москва]]) — [[Росія|російський]] [[літературознавець]] і [[мистецтвознавець]].
Навчався в 1-й [[Вільно|віленській]] гімназії (вчитель словесності - — [[О. Селівачов]]), [[Новоросійськ]]ому ([[Одеса]]) та [[Петербург|Петербурзькому]] університетах, професор [[МордовіяМордовський університет|Мордовського]] університету]] ([[Саранськ]]). У книзі «Проблеми творчості Достоєвського» ([[1929]]) розкрив нові принципи естетичного освоєння світу творчості письменника, створив оригінальну теорію [[поліфонічний роман|поліфонічного роману]].
ВУ книзі «Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя і Ренесансу» ([[1965]]) трактував роман «[[Гаргантюа і Пантагрюель|Ґарґантюа і Пантаґрюель]]» [[Рабле]] як вершину багатовікової неофіційної [[народна творчість|народної творчості]] і зразок [[карнавал]]ьного мистецтва. На широкому порівняльному матеріалі показав роль народних традицій у виникненні світової класики. У статті «Рабле і [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]]. Мистецтво слова і народна сміхова культура» ([[1973]]) досліджував зв'язок повістей М. Гоголя (збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» й «Миргород») з українським народно-святковим і [[ярмарка|ярмарковим]] життям, вказував на риси [[гротеск]]ового [[реалізм]]у в цих творах. Підкреслював роль [[мандрівний дяк|мандрівних дяків]] як поширювачів і творців в [[Україна|Україні]] усної [[рекреативна література|рекреативної літератури]] — [[фацеція|фацецій]], [[анекдот]]ів, дрібних мовних [[травестія|травестій]], [[молитва|молитов]] тощо.
