Радуль: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 42:
== Історія ==
Маєтність бояр Любецького староства Зарецьких (Зарецьких-Зенковичів).
Наявний ще один Зарецький "острів", що знаходився не правому березі Дніпра, а на схід від сучасного селища.
Володільці: шляхтичі Зарецькі (1568 р.), Зенько Семенович Нахиба (1616 р.), Тобіаш Руцький (1621 р.), Зеньковичі-Зарецькі (1636 р.), Полуботки (1708 р.), Милорадовичі (кінець XVIII ст.).
16 лютого 1621 р. за військові заслуги король Сигізмунд ІІІ надав ленним правом с.Радуль з “плецем” в Чернігівському замку з обов’язком побудувати там дім ротмістрові Тобіашу Руцькому<ref>Кривошея В.В. Українське козацтво в національній пам‘яті. Чернігівський полк. У 2 т. – К. : ДЦ «НВЦ «Пріоритети», 2012. – Т.1. - 516 с. – С.419.</ref>.
Хоча і вважається, що володіння Радулем Полуботками закінчилось фактично уже до 20-х рр. XVIII ст., у 1730 р. брати Яків та Андрій Полуботки володіли у Радулі 12 дворами, причому саме село вони називали слобідкою, осадженою Павлом Полуботком на “купованих землях”. Практика “заснування” слобідок широко використовувалась протягом усього XVII – XVIII ст., адже заснування слободи (слобідки) надавало власникові право не сплачувати податки протягом 30 років. Саме тому цей тип осадництва був дуже поширеним, а слобідками часто називали вже існуючі села.▼
У 20-і рр. XVIII ст. Радуль як і інші старообрядницькі поселення у Стародубському і Чернігівському полках були вилучені з-під юрисдикції місцевої козацької старшини (хоча свої маєтності вона й зберегла) і підпорядковані Київській губернській канцелярії. Для безпосереднього управління слободами, у т.ч. й Радулем була створена спеціальна контора "описных Государевых малороссийских раскольнических слобод" на чолі з своїм бурмістром, яка містилась у Климовій. Претензії ж Милорадовичів виявлялись у багаторічних судових тяганинах з мешканцями Радуля, які, закінчились для них безрезультатно. ▼
З кінця XVII ст. у Радулі стали селитися старообрядці, саме тому історики помилково пов’язують появу цього села виключно з оселеннями цих втікачів з Росії. Хоча беззаперечно, що з XVIII ст. саме вони формують соціальне “обличчя” села.
▲
У 1723 р. за Полуботками було 6 підданих. Інші мешканці село – розкольники, займалися промислом – риболовлею, а також продажем риби, олії «и прочего подобного» - 10 дворів (1732 р.). За Румянцевським описом у володінні удови Анастасії Полуботок було 11 хат, за розкольниками – 55 дворів. У 1771 р. абшитований військовий товариш Гаврило Красковський скаржився, що його козаків пограбували радульські розкольники.<ref>Кривошея В.В. Українське козацтво в національній пам‘яті. Чернігівський полк. У 2 т. – К. : ДЦ «НВЦ «Пріоритети», 2012. – Т.1. - 516 с. – С.419.</ref>
▲У 20-і рр. XVIII ст. Радуль як і інші старообрядницькі поселення у Стародубському і Чернігівському полках були вилучені з-під юрисдикції місцевої козацької старшини (хоча свої маєтності вона й зберегла) і підпорядковані Київській губернській канцелярії. Для безпосереднього управління слободами, у т.ч. й Радулем була створена спеціальна контора "описных Государевых малороссийских раскольнических слобод" на чолі з своїм бурмістром, яка містилась у Климовій. Претензії ж Милорадовичів виявлялись у багаторічних судових тяганинах з мешканцями Радуля
У другій половині XVII – XVIII ст. у Радулі був один із козацьких спостережних пунктів, який охороняв міждержавний кордон з Великим князівством Литовським. У районі Радуля існувало кілька прикордонних форпостів,на яких кордон охороняли військослужбовці Чернігівського козацького полку, а згодом, - Чернігівського карабінерського полку.
Існує кілька версій щодо походження назви села:
Рядок 60 ⟶ 66:
Проте жодна з них до цього часу науково детально не проаналізована і не обґрунтована. Остання точка зору має вирішальне підтвердження: практично під час виникнення слободи чернігівський полковник [[Павло Полуботок]], купуючи землі, на яких нині розташоване село Радуль, і визначаючи їх межі, у купчих документах відмітив озеро Радуль. Воно ж помічене на карті початку ХХ ст.
== Особистості ==
| |||