Махаджі Скіндія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 47:
Внаслідок цих подій було укладено Салбейський договір, згідно одного з пунктів махаджі Скіндія отримав незалежність від пешви та титул магараджі. Під час мирку з британцями Скіндія вирішив відновити владу маратхів на Раджастханом та Малвою. У 1782 році підкорив князівства Бхопал, Датія, Чандері, наступного року відпоював Гваліор. У 1784 році підтвердив свій вплив на могольського падишаха, отримавши посади вакіль-аль-мутлака (регента) та амір-уль-умара (головного військовика). Втім зазнав поразки при Лалсоті у 1787 році.
У 1788 році відновив падишаха Шах Алама II на троні, розбивши афганців на чолі з Гулям Кадиром. У 1790 році здолав та підкорив своїй влади раджпутів Марвара та Джайпура. У 1791 році розбив військо Асаф Джаха III, нізама Хайдарабада, відновивши владу маратхів у Декані. У 1792 році уклав військовий союз з [[Тіпу Султан]]ом, володарем Майсуру. У 1793 році у боротьбі за вплив серед маратхів у битві при Лакхаїрі перемогає [[Тукоджі Рао I|Тукоджі Рао Холкара]], стає заступником пешви. Веде перемовини з Наною Фарнавісем щодо компенсацій за утримання армії, яка відновила владу маратхів у північній Індії. Проте незабаром помирає [[12 лютого]] [[1794]] року, запровівши владу онукові свого брата [[Даулат Рао Скіндія|Даулат Рао Скіндії]].
== Джерела ==
| |||