Три покоління прав людини: відмінності між версіями

'''Покоління прав людини''' - — це класифікація [[Права людини|прав людини]], у відповідності до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все частіше з'являється думка о виокремленні четвертого покоління.

Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засно­вані на традиційних [[Лібералізм|ліберальних]] цінностях права і свободи, які визна­чали межі втручання державної влади у сфери громадянського суспіль­ства і особистого життя людей, відображали пафос [[Зародження індустріального виробництва|буржуазних рево­люцій]] &nbsp;— право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недотор­канність особи тощо. <ref>Загальна теорія держави і права -&nbsp;— Цвік М. В., Петришин О. В. -&nbsp;— Підруч. для студ. вищ. навч. закл. -&nbsp;— X.: Право, 2009. -&nbsp;— 572 с.</ref>

Перші акти англійського конституціоналізму, що закріплюють права людини, &nbsp;— [[Петиція про Права|Петиція про права (1628)]], [[Habeas Corpus Act |Habeas Corpus Act (1679)]] і [[Білль про права 1689|Білль про права (1689)]]. До першого покоління прав людини належать також американські декларації, а саме: Декларація прав Вірджинії (1776), [[Декларація незалежності США|Декларація незалежності США (1776)]], [[Конституція США |Конституція США (1787)]], Білль про права (1791), а також французька [[Декларація прав людини і громадянина |Декларація прав людини і громадянина (1789)]] та ін.

Деякі вчені відносять до першого покоління прав людини [[Велика хартія вольностей |Велику хартію вольностей (1215)]], де, зокрема, говориться: ''«Жодна вільна людина не буде заарештована, або ув'язнена, або позбавлена володіння, або у будь-який (інший) спосіб знедолена...знедолена… як за законним вироком рівних їй та за законом країни»''. З таких підстав підстав до першого покоління прав людини можна віднести й [[Литовські Статути]] (1529, 1566, 1588 pp.) &nbsp;— юридичний пам'ятник литовського, білоруського та українського народів. У них було проголошено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної (шляхетної) особи, особистої відповідальності перед законом та ін. Проте середньовічне законодавство (Велика хартія вільностей, Литовські Статути та ін.) будувалося відповідно до феодально-ієрархічної, станової структури суспільства, коли була відсутня юридична рівність громадян. <ref>Скакун О.&nbsp;Ф. &nbsp;Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. &nbsp;— Харків: Консум, 2001. &nbsp;— 664 с.</ref>

Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов'язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного ста­новища та культурного рівня. Воно сформувалося в процесі боротьби народів за поліпшення свого економічного становища та підвищення культурного статусу. Ці вимоги виникли після Першої світової війни, а вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб громадян.

Каталог природних і громадянських прав і свобод людини поповнився соціально-економічними і соціально-культурними правами і свободами в ряді [[Конституція|конституцій]] XX &nbsp;ст. ([[Мексика|Мексиканські Сполучені штати]], [[5 лютого]] [[1917]] p.; [[Італія|Італійська Республіка]], [[2 грудня]] [[1947]]&nbsp;р. та ін.), у внесених доповненнях і поправках у старих конституціях. Соціальні, економічні та культурні права знайшли нормативне вираження у [[Загальна декларація прав людини|Загальній декларації прав людини 1948&nbsp;р.]] і особливо [[Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права|Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966&nbsp;р.]]

== Третє покоління ==

Становлення третього покоління прав людини (права людини &nbsp;— частина прав людства) пов'язано з [[Національно-визвольний рух|національно-визвольним рухом]] країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої світової війни. Останні призвели до інтернаціоналізації юридичних формулювань прав людини, створення міжнародних (або континентальних) пактів про права людини, законодавчого співробітництва країн у питаннях про права людини, надбання наднаціонального характеру законодавствами (особливо конституційними) тих держав, що підписали міжнародні [[Пакт|пакти]] про права людини. Міжнародне визнання прав людини стало орієнтиром для розвитку всього людства в напрямку створення співтовариства [[Правова держава|правових держав]]. Між двома першими та третім поколіннями прав людини є взаємозалежність, здійснювана через принцип: реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи особи.

У XXI[[21 століття|XXI&nbsp;ст.]] можна говорити про становлення четвертого покоління прав людини, котре пов'язане з науковими відкриттями в галузі [[Мікробіологія|мікробіології]], [[Медицина|медицини]], [[Генетика|генетики]] тощо. Ці права є результатом втручання у [[Психофізіологія|психофізіологічну]] сферу життя людини (наприклад, право людини на штучну смерть ([[Евтаназія|евтаназію]]); право жінки на [[штучне запліднення]] і виношування дитини для іншої сім'ї, вирощування органів людини з її стовбурових клітин та ін.), яке, однак, не є безмежним (заборона [[клонування людини]] та встановлення інших правових меж).

* [[Трансгендерність|Зміну статі.]]

* [[Трансплантація|Трансплантацію]] органів.

* [[Клонування.]]

* Використання [[Віртуальна реальність|віртуальної реальності. ]]

* [[Одностатевий шлюб|Одностатеві шлюби.]]

* [[Штучне запліднення. ]]

* [[Евтаназія|Евтаназію.]]

* Вільну від дитини сім´'ю.

* Незалежне від державного втручання життя за релігійними, моральними поглядами.