Федір Жученко: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м доповнення
мНемає опису редагування
Рядок 1:
{{у роботі}}
 
{{Особа
| ім'я = Федір Іванович Жученко
Рядок 54 ⟶ 52:
'''Фе́дір Іва́нович Жуче́нко''' (? — [[1709]]) — полковник полтавський [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]].
 
Представник старовинного козацького роду [[Жученки|Жученків]], з покозачених шляхтичів<ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея Військову«Неурядова службустаршина розпочавгетьманщини» Київ «Стилос» 2009 ст.133</ref>. Згідно [[Реєстр Війська Запорозького 1649|реєстру 1649]] року значиться сотником 3-ї полтавської ''Петрашової'' сотні<ref>''[http://uk.wikisource.org/wiki/Реєстри_всього_Війська_Запорозького_після_Зборівського_договору Реестра всего Войска Запорожского послѣ Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Казимиромъ составленные 1649 года, октября 16 дня]'' / Изданные по подлиннику О.&nbsp;М.&nbsp;Бодянскимъ.&nbsp;— Москва: Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университетѣ, 1875.&nbsp;— С.VIII-IX.</ref>. В липні 1659го вперше призначений полковником. На чолі полку брав участь у військовій кампанії [[Юрій Хмельницький|Хмельниченка]], залишився вірним гетьману після [[Чуднівська угода|Чуднівської угоди]], на відміну від більшості лівобережних полковників восени 60го&nbsp;— навесні 61го не визнав зверхність над [[Лівобережна Україна|Лівобережжям]] московського царя [[Олексій Михайлович|О. Михайловича]]. У квітні того ж року відмовився від участі в обранні [[Яким Сомко|Сомка]] на гетьманство, зоставшись під булавою Ю.Хмельницького, після остаточної поразки останнього повернувся до Полтави. З травня 1670го, після поразки полтавського козацтва у двобоях з московсько-сіверськими силами та фактичної окупації краю, Жученко, склавши присягу царю та [[Дем'ян Многогрішний|Ігнатовичу]], знову опинився на полковницькому уряді змістивши Кублицького. Того ж року приза гетьманігетьмана [[Іван Самойлович|СамойловичуСамойловича]] Федіра Івановича позбавлено полковництвазвання на користь Дем'яна Гуджола. 1676го брав участь в [[Оборона Чигирина|Чигиринській виправі]], під час боїв за місто був поранений. Недовго полковував 1679го, на довший термін обирався після [[Коломацькі статті|Коломацьких статтей]] (1687–1691). Учасник [[Кримські походи|Кримських походів]] 1687 і 1689.
 
Як і переважна більшість тогочасної старшини південних полків, що дотримувались схожих з [[Військо Запорозьке Низове|Січчюсічовиками]] поглядів, перебував в опозиції до [[Іван Мазепа|Мазепи]], котрий на той час завзято проводив промосковську політику. Втрата уряду була справою часу. Зрештою, призначивши полковником у Полтаві слухняного вихреста [[Павло Семенович Герцик|Герцика]], Жученка позбавили посади. Формальним приводом стала судова справа (серпень 1691го) щодо втрати коней під час останнього Кримського походу<ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея «Козацька еліта гетьманщини» К. 2008, ст.261-262</ref>.
 
ТестьПолишивши службу зберігав свій вплив через зятів&nbsp;— [[генеральний писар|генерального писаря]] [[Кочубей Василь|Василя Кочубея]] та [[полковник]]а [[Іскра Іван Іванович|Івана ІскриІскру]], за котрих він видав заміж своїх дочок Любов та Параску відповідно.
 
Ще за Самойловича отримав у володіння [[Жуки (Полтавський район)|Жуки]], для Покровської церкви у котрих пожертвував дзвін (1704)<ref>[http://history-poltava.org.ua/?p=3485 Жученко Федір Іванович]</ref>.
 
== Нащадки ==
Нащадком роду по чоловічій лінії був племінник полковника Петро Тимофійович&nbsp;— полковий сотник (1676—77) та наказний полковник (1676), сотник сорочинський (1715—19). Гілка роду, що взяла початок від старшого онука Петра Тимофійовича, священика Григорія Яковича, стала зватися ''Жуковськими'' а та, що походила від молодшого, значкового товариша Кирила Яковича (бл. 1743&nbsp;— р.с. невід.) та зберегла прізвіще ''Жученко''.
 
== Література ==
Рядок 66 ⟶ 69:
* Коваленко Сергій. Жученко Федір//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3.&nbsp;— Київ: Видавництво «Стікс», 2009
* Микола Щудря. Богданович-Зарудний Самійло./Лицарі булави.&nbsp;— Київ: Видавництво «Велес», 2008
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
{{DEFAULTSORT:Жученко Федір Іванович}}