Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького: відмінності між версіями

|примітка заснування = &nbsp;(факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]])<br />[[1939]] &nbsp;р. (як окремий заклад)

|адреса =[[Вулиця Пекарська (Львів)|вул. Пекарська]], 69,<br /> Львів 79010

[[FileФайл:Medical university lviv old.png|thumb|left|Головний корпус, 1898]]

Упродовж [[1891]]–[[1898]] &nbsp;рр. були збудовані та почали функціонувати нові навчальні корпуси та клінічні бази Університету: анатомофізіологічний, патологоанатомічний, хімічний, акушерства та гінекології, хірургії, внутрішніх хвороб, дерматовенерології, оториноларингології та ін. У березні [[1900]] &nbsp;р. відбувся перший випуск лікарів у кількості 16 осіб, серед яких було двоє українців &nbsp;— І. Полохайло і Я. Грушкевич. Через 100 років &nbsp;— у червні [[2001]] &nbsp;р. &nbsp;— дипломи про закінчення Університету отримали 775 лікарів, провізорів і медсестер.

У першій половині XX століття у Львові викладали медицину вихідці з університетів [[Краків|Кракова]], [[Відень|Відня]], [[Гайдельберґ|Гайдельберґа]]а та інших провідних європейських осередків освіти. Кафедри медичного факультету Львівського університету очолювали вчені світової слави професори Г. Кадий, В. Шимонович, А. Бек, Я. Прус, А. Марс, Л. Ридиґер, А. Цєшинський, М. Ненцкий, Я. Парнас, Р. Вайґль, В. Новіцький та багато інших.

З [[1920]] &nbsp;р. до [[1925]] &nbsp;р. у Львові працював [[Таємний український університет|Український Таємний Університет]], який виник через негативне ставлення польської влади до навчання українців у Львівському університеті. З [[1921]] &nbsp;р. у складі Українського Таємного Університету був організований медичний факультет, який складався з 10 кафедр, на яких навчалося 185 студентів. Серед викладачів були М. Панчишин, М. Музика, І. Куровець, С. Балей, О. Барвінський та ін. Внаслідок відсутності відповідної лабораторної та клінічної бази студенти третього і наступних курсів продовжували своє навчання у Празі, Відні, інших університетах за кордоном.

Починаючи з 1961 року, поряд із підготовкою національних кадрів, Університет здійснює навчання іноземних громадян з країн Європи, Азії, Африки та Америки. За 40 років підготовлено близько 2000 лікарів і провізорів &nbsp;— іноземців, які успішно працюють у багатьох країнах світу. З 1997 &nbsp;р. розпочато і динамічно розвивається навчання іноземних студентів англійською мовою.

17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України №1262№&nbsp;1262 Львівський державний медичний інститут отримав статус вищого навчального закладу IV рівня акредитації і був перейменований на Львівський державний медичний університет.

21 жовтня 1998 &nbsp;р. Університетові присвоєно ім'я Данила Галицького, першого короля Галицько-Волинської держави. [[Данило Галицький]] проводив прогресивні на той час державні й адміністративні реформи, розвивав освіту і культуру, удосконалював військо та створив для нього першу школу тогочасних медиків, яка започаткувала розвиток медицини у Галичині.

21 серпня 2003 &nbsp;р. Указом Президента України № &nbsp;872/2003 Львівському державному медичному університету імені Данила Галицького, враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання наслідків його діяльності, вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, надано статус Національного медичного університету<ref name="nakaz2003">[http://www.president.gov.ua/documents/1306.html УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № &nbsp;872/2003&nbsp;— - "«Про надання Львівському державному медичному університету імені Данила Галицького статусу національного"»]</ref><ref name="podii2003">[http://www.moz.gov.ua/ua/portal/medosvita_2003.html Найбільш вагомі події у вищій і медичній освіті, які відбулись у 2003 році]</ref>.

* [http://meduniv.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=187&Itemid=65&lang=uk Зіменковський Б. С., Ґжеґоцький М. Р., Луцик О.&nbsp;Д. &nbsp;Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784-20091784–2009. Львів, Наутілус, 2009.]